Микола Я. попросився в гарячу точку Сходу сам. У мирний час він є координатором громадської організації «Відкрите коло». А  нині він захищає державу, відстрілюючись від ворогів поблизу Слов’янська. 
— На мої слова, що піду добровольцем, родина відреагувала по-різному. Жінка плакала і просила залишитися. А батьки — зрозуміли. Вони, як і я, хочуть миру на рідній землі, який нині, на жаль, треба обстоювати зі зброєю, — у телефонній розмові (16 липня) журналістам «Голосу України» розповів Микола.
— Наш батальйон «Київська Русь» прибув на базу 4 липня, і за ці майже два тижні у нас вже з’явився «холодний» спокій, — продовжує розповідь солдат. — Обстрілюють щоночі. Вдень зазвичай тихо, є можливість перепочити. Добре, що зв’язок гарний, — можна зателефонувати рідним. Лише проблема з генераторами, щоб підзаряджати мобільні.
Та не лише в електриці є потреба. Чоловіки вважають, що не до лиця їм жалітися, тому про інші проблеми доводилося випитувати.
— Після місячної підготовки, перед поїздкою на саму базу, нам держава видала форму, бронежилети, каски. Але форма — з напівсинтетики, товста, і в таку спеку, прилипаючи до тіла, рветься. Каски ще радянські, кевларові самим доводиться купувати, а пощастить — волонтери допоможуть. А з бронежилетів лише відсотків двадцять витримують калібр 7,62, яким нас найчастіше обстрілюють.
Ще Микола зізнався, що про обіцяні владою кровоспинні препарати, може, й на щастя, та ще не чули. У батальйоні не було тяжкопоранених. При собі кожен солдат має лише ампулу кетанолу, щоб у разі поранення не впасти у больовий шок. Ще є гостра потреба у додатковому спорядженні (тепловізорах, засобах нічного бачення тощо) та підкріпленні. Раніше разом із хлопцями на блокпостах чергували бійці Нацгвардії, а тепер їх, за словами Миколи, передислокували. Тож усі в батальйоні «Київська Русь», незалежно від звання, щоночі ходять на чергування, щоб самотужки охоплювати всю територію.
Та знайшов чоловік й позитивні моменти. Мовляв, і годують їх гарно, бо готують свої. Дуже вдячні спонсорам за допомогу. «Волонтери підвозять харчі та одяг. А днями ми маємо передати список медикаментів. Фармацевтичні компанії вже погодилися надати нам все безплатно. Сподіваємося, що тепер до наших «підроздільних» фармацевтичних сумок додадуться ще й інші необхідні медикаменти», — зазначив Микола.

Він радий, що знайшов чимало братів за духом. Зізнався: як повернуться додому, до громадської організації долучиться ще 20—30 хлопців, щоб вже мирно обстоювати справедливість.