Учора біля КМДА відбувся молебень за нову владу. Тим часом експерти нарахували п’ять найболючіших точок столичного життя, з яких варто було б починати свою роботу новій владі.
Діяти в інтересах громади, а не олігархії
Таку найпершу вимогу окреслив директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко. Він зазначає, що нині конче потрібно розділити дві гілки влади — виконавчу і органи самоврядування. Експерт також вважає, що немає сенсу повертати районні ради в столицю. «У попередні роки ці депутати дискредитували себе тим, що звели усю свою діяльність до роздавання землі під усілякі малі архітектурні форми тощо», — каже Олександр Сергієнко. Натомість, вважає він, є більш ефективні форми і способи управління територіями. Зокрема, через інститут територіальних громад. І це мають бути не районні, а локальні території, що склалися історично. На їхньому рівні можна утворювати певні організації, які були б наближені до громади і на місцях вирішували наболілі проблеми.
Поміж житла не видно громадських об’єктів
На думку експертів, 99 відсотків усіх рішень, які наприймала так звана молода команда Черновецького, а потім і їхні послідовники, треба скасовувати. Загалом 1134 рішення були прийняті із внесенням змін до Генерального плану столиці. Коли зміни вносити вже не було куди, вирішили розробити новий Генплан. Уже тоді його називали документом, який просто узаконить беззаконня з землевідведенням. Так і сталося. Різниця між старим і новим, — каже Олександр Сергієнко, три тисячі гектарів, які інтенсивно забудовують. Через великий розголос і фактичну відсутність влади в столиці питання ухвалення нового будівельного документа столиці дещо уповільнилося. Нині він проходить узгодження. Тому, як зазначив екс-заступник головного архітектора м. Києва Віктор Глєба, є сподівання, що його все-таки скасують. Адже він фактично «закуборює» місто.
Украдений простір
Ще одна проблема — Генплан все одно тотально порушується. Приміром, набудували житла і забули про школи, дитячі садочки, не кажучи вже про зони відпочинку.
— Так, у нас є досить широкі тротуари, але їх нині безсовісно експлуатують. Йдеться і про незаконні парковки, і про столики кав’ярень, які вони виносять без будь-якої оренди. Загалом парки із місць відпочинку перетворилися на арени для закладів громадського харчування. А ще МАФи, реклама, шлагбауми, вуличні торговці, захаращені двори — все це краде наш простір.
Місто для машин чи для людей?
Хоч як парадоксально це звучить, але розвиток міської інфраструктури не вирішує проблеми корок, а лише її поглиблює. Адже, доїхавши зі значними труднощами у передмістя, водій наступного разу може замислитися, чи варто втрачати дорогоцінний час на стояння у корках, чи ліпше все-таки пересісти на громадський транспорт, констатують експерти. Тож влада столиці має найперше подбати про громадський транспорт і про комфорт для пересування пішоходів.
— Уже півроку, як перекрито Хрещатик, чи відчули аж надто великий дискомфорт автомобілісти? Ні! Знайшли інші шляхи і їздять. Водночас на відміну від фактично усіх столиць світу наша не має жодної пішохідної магістралі. Навіть Андріївський узвіз не спромоглися перекрити (на знімку) — констатує Олександр Сергієнко. Тож система парковок має бути на в’їзді до столиці, а не в самому місті.
Інфраструктурний дисбаланс між районами
Так уже склалося, що, коли будувалися столичні масиви на зразок Троєщини чи Осокорків і Позняків, не було враховано факт зайнятості їхніх мешканців на містях. Жодного підприємства там не спланували. Тепер люди змушені щодня проводити в дорозі до роботи по дві години. Окрім колапсу на дорогах, це ще й значною мірою впливає на якість життя людей. Водночас усі спроби побудувати щось на зразок Київ-сіті закінчувалися нічим. Тому владі варто все-таки подбати, аби цю проблему розв’язати.. — Держава має створити умови для роботи і тоді той час, що його люди витрачають на переміщення, вони могли б присвятити відпочинку, спілкуванню з дітьми, їхньому вихованню. Та й нестомлена великим переміщеннями людина могла б більше віддаватися роботі, вважає Віталіна Буткалюк, молодший науковий співробітник Інституту соціології НАН України.
Фотоетюд Андрія НЕСТЕРЕНКА.
