Про внесення змін до Кримінального та Сімейного кодексів України щодо усиновлення

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести до Кримінального та Сімейного кодексів України такі зміни:

1. У статті 169 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 25-26, ст. 131):

абзац другий частини першої викласти в такій редакції:

«караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк»;

абзац другий частини другої викласти в такій редакції:

«караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років».

2. У Сімейному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 21-22, ст. 135):

1) частину першу статті 212 викласти в такій редакції:

«1. Не можуть бути усиновлювачами особи, які:

1) обмежені у дієздатності;

2) визнані недієздатними;

3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;

5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);

8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров’я України;

9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;

10) були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 1501, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів»;

2) частину третю статті 244 викласти в такій редакції:

«3. Не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, зазначені в статті 212 цього Кодексу»;

3) частину третю статті 2562 викласти в такій редакції:

«3. Прийомними батьками не можуть бути особи, зазначені в статті 212 цього Кодексу»;

4) частину третю статті 2566 викласти в такій редакції:

«3. Батьками-вихователями не можуть бути особи, зазначені в статті 212 цього Кодексу»;

5) частину четверту статті 283 доповнити абзацом другим такого змісту:

«Урядовий орган державного управління з усиновлення та захисту прав дитини направляє в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, запит до Міністерства внутрішніх справ України щодо перевірки іноземців, що усиновлюють дитину, яка є громадянином України, на наявність або відсутність інформації компрометуючого характеру в правоохоронних органах інших держав та Генеральному секретаріаті Інтерполу».

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

м. Київ, 4 червня 2009 року.

№ 1452-VІ.