50-кілометрова відстань від села Пересопниця Рівненського до села Перекалі Демидівського району заслуговує на статус незвичного етимологічного пере-валу. Бо тут за кілька кілометрів одне від одного розташувалися населені пункти із початковим «пере» у своїй назві — Пересопниця, Переділи, Перемилівка, Перевередів, Перекалі. Більше того, кожне з цих сіл позначене як видатними особистостями, так і подіями, визначальними для всієї України.

 

Цей символічний пере-вал створювався не одне століття. Бо, скажімо, Пересопниця вперше документально згадується ще за Київської Русі, а Перевередів від Пересопниці майже на півтисячі років «молодший». Така вікова різниця породжує закономірну думку про те, що вищезгадані назви не мали одного етимологічного кореня, а виникали самі собою. Ось так, самі собою, вони існують і понині, хоч неабияк переплітаються і долями людей, і подіями. Причому доволі вагомими на тлі України.

Скажімо, Пересопниця насамперед відома завдяки Євангелію, яке тут писалося і на якому наразі присягають українські Президенти. Загалом це — перший відомий переклад євангельського тексту українською літературною мовою письмових джерел, що датується 1555—1561 роками. Нині Пересопницьке Євангеліє перебуває в Інституті рукописів Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського НАН України і, до речі, потребує нагальної допомоги, бо через техногенні чинники руйнуються пергаментні сторінки й палітурка, бліднуть мініатюри.

Що стосується Перевередова, то його прославив Григорій-іконописець — унікальний художник, у якого полотна для храмів замовляла вся Волинь. А найяскравіший сплеск таланту Григорія-іконописця позначений 1746 роком, коли він написав допоясне зображення Богоматері з Немовлям на лівій руці, й ця ікона надалі стала чудотворною. З даного приводу в «Історико-статистичному описі приходів та церков Волинської губернії» за 1888 рік подано такий запис: «протоієрей Олександр Лозовський приніс ікону в М’ятинську церкву, за десяток кілометрів від Перевередова. Тут вона освячена і благословлена. Поставлена на підвищенні за престолом. Ведеться книга запису чудес від ікони. Символічним пам’ятником цих чудесних зцілень стали костури кульгаючих, ковтуни волосся, одяг покритих ранами людей та інші предмети, які були залишені в церкві зціленими прихожанами... А відлік чудес почався від 26 жовтня 1766 року, коли яскраве світло освітило храм. Це засяяла ікона. Та так, що від неї заблищали куполи. І нині ікона Богоматері з Немовлям перебуває у М’ятинській церкві. До неї не припиняється паломництво».

Перемилівка. У ХІХ столітті населений пункт, назва якого означає перепочинок (по-староруськи «перемилля»), міг стати відомим бальнеологічним центром, адже вода із розвіданих тутешніх мінеральних джерел за своїми властивостями прирівнювалася до води на знаменитому курорті Спа в Бельгії. Однак задуми так і не дійшли до здійснення. Натомість Перемилівці пощастило на інші витоки — національно-духовні. Адже звідти родом предки автора гімну «Ще не вмерла України...» Павла Чубинського. Тут у XVІІІ столітті жили його прапрадід Казимир та прадід Франц, котрий повернувся до православ’я з римо-католиків і почав іменуватися Петром, а пізніше придбав земельний наділ під Києвом, де й народився Павло Чубинський.

Свою славну історію і славних вихідців мають також села Переділи та Перекалі. Зокрема, в останньому народилася відома українська письменниця Антоніна Листопад. Загалом усе це навіює на думку, що кожне із сіл отого пере-вального ланцюжка могло б стати об’єктом цікавого неПЕРЕсічного туристичного маршруту.

Євген ЦИМБАЛЮК, Олександра ЮРКОВА.

Рівненська область.

На знімку: пам’ятник Пересопницькому Євангелію у селі Пересопниця Рівненського району.

Фото Євгена ЦИМБАЛЮКА.