«Війну не можна вважати закінченою, поки не буде похований останній загиблий на ній солдат» — ці слова великого полководця Олександра Суворова давно вже стали крилатими. Вони живуть безвідносно до автора і сприймаються як народна мудрість, як абсолютна істина. З огляду на це війна, яка розпочалася 68 років тому і яку назвали Великою Вітчизняною, досі не скінчилася. На поля кровопролитних боїв тепер виходять правнуки солдатів Перемоги, щоб нарешті завершити її.
За тридцять років діяльності молодіжної організації «Пошук Дніпро», яку створив у Синельниківській школі №5 викладач початкової військової підготовки, підполковник у відставці Євген Григорович Трушенко, було встановлено 1587 імен загиблих, здійснено більше десяти перепоховань тільки в самому Синельниковому. А працюють пошуковці й у сусідніх містах та районах. За цей час вони вивчили бойовий шлях військових підрозділів, які тут воювали. Зокрема, 95-го прикордонного загону, який захищав їхнє рідне місто у 1941-му, і 25-ї гвардійської стрілецької Синельниківсько-Будапештської імені Чапаєва та 305-ї Павлоградської штурмової авіаційної дивізій, які звільняли його у лютому 1943-го. Всі зібрані матеріали — документи і предмети, знайдені під час розкопок, — тепер виставлено в експозиціях міського краєзнавчого музею, відкритого при школі, де екскурсії ведуть самі пошуковці. 9 Травня тут за участі численних гостей, серед яких був і посол Республіки Казахстан в Україні Амангельди Жумабаєв, відкрили ще одну кімнату, присвячену сину казахського народного поета і мислителя Джамбула (Жамбила Жабаєва) Алгадаю Жамбилову.
— У 1987—1989 роках ми вели розкопки на східній околиці міста: від місцевих жителів дізналися, що в лютому сорок третього вона була буквально перерита окопами і бліндажами, — розповідає Євген Трушенко. — Просто посеред вулиці під час земляних робіт для прокладання газопроводу люди й натрапили на поховання. Слідопити провели тут у наметах майже все літо і підняли останки 60 воїнів, документи, речі із нехитрого солдатського скарбу. Потім ми направили запити у військові архіви, завдяки яким вдалося встановити імена загиблих бійців 19-го кавалерійського полку. В цих списках було 67 казахів, про долю яких ми повідомили рідним. Першими відгукнулися родичі Алгадая Жамбилова, які згодом приїхали вклонитися його праху. У 2005 році на могилі урочисто встановили пам’ятний знак, виконаний карагандинськими скульпторами. І ця кімната в музеї створена великою мірою завдяки фінансовій підтримці казахської сторони. Тут представлені матеріали про загиблих на синельниківській землі казахстанців, речі, серед яких солдатська кружка, ложки, каски, годинник, клаптики солдатської шинелі, гвардійський значок, кавалерійські шпори, шабля. Експонуються також національне казахське вбрання, атрибутика, книжки батька Алгадая — легендарного Джамбула.
«Будь бесстрашен,
мой Алгадай!
Немцам отдыха не давай!
Если струсишь — не пощажу,
Если выстоишь — награжу,
Тем, что внукам в песнях
моих
О твоих друзьях боевых,
О делах твоих расскажу...»
Так старий акин напучував сина, проводжаючи на війну. І Алгадай виконав його наказ. Слідопити за спогадами очевидців відтворили картину того бою. Кулеметник Жамбилов разом зі своїми товаришами до останнього набою утримував натиск танків і піхоти ворога. Їхня вогнева точка на горищі будинку припинила вогонь тільки після прямого попадання снаряда, випущеного із ворожого танка.
Казахські гості дякували пошуковцям за їхню благородну справу й подарували нові експонати для музею.
Велику історико-пошукову і патріотичну роботу синельниківських слідопитів високо оцінив і колишній президент Росії Борис Єльцин, нагородивши групу пошуковців, у тім числі й Євгена Григоровича Трушенка, орденом Дружби.
...Перепоховання загиблих відбудуться на Дніпропетровщині й цими червневими днями. Завдяки пошуковцям ще кілька безвісти пропалих солдат повернуться з невідомості. Та далека війна колись таки скінчиться.
Дніпропетровська область.
На знімках: члени молодіжної організації «Пошук Дніпро» разом зі своїм керівником Є. Трушенком (в центрі) готуються до екскурсії; кімната, присвячена Алгадаю Жамбилову.
Фото автора.
