Івано-франківські «самооборонці» два тижні збирали благодійну допомогу для військових, котрі несуть службу в українських «гарячих точках». Збирали усім миром, проте, коли їдуть і куди, знали одиниці. Журналістка телерадіокомпанії «Надвірна» Світлана Гаєвська була у списку супровідників, але й вона не знала таємниці. Її забрали просто з прес-конференції у Києві — у вишиванці та на підборах. Добре, як сказала пізніше, що була в брюках, а не спідниці.
Гуманітарний караван з Прикарпаття фурою та мікроавтобусом віз 15 тонн найнеобхіднішого вантажу для захисників Вітчизни. Світлана їхала у вантажівці.
Безпосередньо у зоні АТО вісьмох чоловіків і одну жінку військові у захисних камуфляжах називали не інакше, як «авантюристами» та «смертниками», проте доправити вантаж ближче до передової все ж дозволили. До Світлани приставили спеціального стрільця, який зізнався, що за кілька років військової служби йому доводилося виконувати різні завдання, але журналістку охороняв уперше. Поки їхали, увесь час нагадував, щоб молилася, та запитував, чи має на собі хрестик. Вона ж у свою чергу кивала на вишивану сорочку, мовляв, глянь, скільки хрестиків на мені.
Коли виїхали на дорогу, що кілька годин тому обстрілювали бойовики, їх попередили, що сепаратисти особливо ретельно відстежують колони з гуманітарною допомогою: «Вони самі їсти хочуть, тож використовують щонайменшу можливість, аби захопити продовольство». Що далі роблять з полоненими, годі й казати. Саме тому снайпер показав журналістці, як користуватися гранатою.
Перший блокпост, другий — роздають бутильовану воду, медикаменти, продукти, цигарки, засоби гігієни. А далі якісь «кіношні» назви: «третє коло», «вогняні ворота», бачена тільки по телевізору військова техніка. Туди цивільним і журналістам з об’єктивами камер, що відблискують, — зась. Але саме там, за 20 кілометрів від Слов’янська, несуть службу 12 земляків з Надвірної. Мобільний зв’язок не працює, але військові посприяли, щоб розмова відбулася.
— Василю, це я, Світлана, пам’ятаєш, ми разом навчались у школі. Скажи, що вам потрібно?
— Нічого, Світланко, просто пишіть нам листи. Ти собі уявити не можеш, як ми потребуємо підбадьорливого слова із дому...
До речі, Світлана Гаєвська уже була героїнею одного із матеріалів «Голосу України» (16 січня 2014 року, «Маминого серця вистачає на всіх»). Нагадаємо, що 9 років тому, коли дівчині було 26 років, вона взяла на виховання двох дітей із будинку дитини — сестричку і братика.
Івано-Франківська область.
