Пояснення:

Оптимальна стратегія — термін з теорії конфліктних ігор і означає прийняття таких рішень, коли виграш буде, ймовірно, не нижче визначеного. Будь-які інші дії принесуть менший виграш або повний програш.

У державі, в якій без інфраструктури забезпечення економічного розвитку мільйонів громадян партії мають ознаки замкнутих клубів мрійників або активних бізнесменів. Ні одні, ні інші майже не володіють розумінням дійсності і не впливають на неї.

У державі, в якій без інформаційної структури (відкритих баз знань, даних і систем виявлення і експертизи інформації) ніхто нікого не слухає, ніхто ні з ким не шукає стійкого компромісу, і це триватиме доти, доки дієздатне населення не самоорганізується спочатку на економічній, а потім на політичній основі.

У державі, де влада без історичної, вікової та інтелектуальної культури, необхідна не «злагода», а абсолютна творча гармонія досвіду зрілості та енергії молодості.

Народу та державі необхідна партія чи масовий рух (не плутати з Рухом України), які можуть синхронізувати сімейні та духовні спрямування, сили народу для негайних економічних дій знизу.

У державі, що розгубила кращі традиції і може більше не відродити їх в сучасному агресивному інформаційному світі чужих ідеалів, є лише одна можливість швидкого доступного і природного колективного порятунку — перегляд механізмів нашої політичної та економічної діяльності.

Серед них виборчі стратегії політичних партій в сучасній Україні поки ще ведуть до розбрату та чорного компромату, відволікають всю державу від повсякденних та перспективних проблем.

Абсолютна більшість політичних партій в особі їх політбюро чи власників ставлять перед собою стандартне завдання: перемогти на виборах, стати парламентською партією, провести своїх людей в уряд...

Хоча це доступно розумінню навіть школярам, типова реалізація потребує мільйонів доларів для надзвичайних рекламних ефектів. Відсутність впевненості, достатніх матеріальних ресурсів підштовхує партії на тимчасові угоди між собою, але розподіл зон «впливу» стає основою їх подальших конфліктів. Втрачається безцінний час. Навіть після малоймовірної перемоги всі проблеми залишаються невирішеними.

Ми не маємо на меті робити більш докладний аналіз стану, бо останнє десятиріччя вже показало системну партійну безпорадність. Основа дій лише в одному: ми хочемо «як в Європі» за умов, коли менталітет, економічний стан та економічна дієздатність народу на етапі відродження (відкинуті на кінець XVІІІ — початок XІX століття).

Знайомство з партіями та їх програмами доводить — вони все ще не розуміють, що «політичність» повинна мати ще й будівничу складову. Партії мають допомогти населенню втягнутись в нові форми життя, бо інакше воно втягнеться і самостійно, але через десятиріччя.

Як реалізувати це практично?

Для цього партії повинні ставити декілька завдань для колективного вирішення:

а) вибрати дієздатний соціальний прошарок, який буде провідником реформування життя України після виборів;

б) сформулювати зрозумілу кожній простій людині плідну Ціль-Ідею для синхронного початку негайного відродження добробуту сім’ї та особистості;

в) створити механізм та матеріальну базу реалізації вибраної діяльності з соціальним прошарком згідно з ціллю;

г) реалізувати неполітичне об’єднання сил для досягнення поставленої цілі.

Зрозуміло, що на такий шлях діяльності готова аж ніяк не кожна партія. Але:

— це звичайна і необхідна праця партії, яка хоче стати народним вождем в сучасній Україні;

— вірогідність перемоги такої партії на виборах максимальна;

— народ, Президент, уряд, Верховна Рада бачать у такій партії взірець порядності;

— діяльність партії стає основою дієздатного єднання здорових сил суспільства.

Що випливає з такої стратегії:

— тактика та стратегія узгоджені та абсолютно прозорі для всіх;

— на фоні плідної праці готуються кадри, зріє сплеск народної економічної ініціативи;

— після перемоги не втрачається час на пошуки стратегій та механізмів діяльності.

Що таке «Вибрати дієздатний соціальний прошарок, який буде провідником реформування життя України після виборів»?

Дієздатними є такі соціальні прошарки, що можуть майже самостійно розв’язувати проблеми первинного фізичного існування. Їм генетично притаманні бажання та вміння матеріального розквіту сім’ї та України. Але вони будуть це виконувати найкраще у разі створення елементарних умов з боку держави, громадських та політичних об’єднань (таблиця 1):

Партія, що природно та творчо спирається на будь-який соціальний прошарок з наведених, автоматично поєднується з іншими.

Наведені прошарки як основні, що можуть найбільш успішно забезпечити первинну додаткову вартість у XXІ ст. (а саме продукти харчування, сучасне господарювання) та розквіт сім’ї.

Партії, що не спираються на ці прошарки, не є дієздатними.

Що таке «Сформулювати зрозумілу кожній простій людині плідну Ціль-Ідею для синхронного початку негайного відродження добробуту сім’ї та особистості»?

За останнє тисячоліття менталітет народу України зазнав від влади стільки катаклізмів та зрад, що принципово їй не вірить і з настороженістю ставиться до будь-яких державних чи партійних програм з їх «макроекономікою» і стандартними гаслами «турботи про народ».

Але в наш час висування Цілі-Ідеї надзвичайно актуально. Вона повинна бути абсолютно зрозумілою та синхронізуючою силою до праці всього народу. Лише тоді буде трудова, матеріальна та духовна Єдність, яка швидко відродить Україну.

Цей процес не одноактовий, а має свої підвалини —інтенсивні дії влади і всього дієздатного населення із створення сучасної мікроекономіки сім’ї. Це не тільки вирішує первинну ціль кожної людини, але є первинною основою будь-якої стабільної держави.

Для сучасної України економічною складовою Ідеї є створення сімейного товарного господарства (по О. Чаянову — трудового, некапіталістичного, абсолютно конкурентоспроможного) та інфраструктури підтримки його розвитку. Лише такий крок відповідає стану України, бажаний і зрозумілий кожному, незалежно від освіти, національності, партійності та віросповідання. Тому відродження Садибної сімейної України, як першопричини, а не похідної державності може стати Національною (народною) Економічною Ідеєю. Вона адаптована до епохи Глобалізації та Сталого Розвитку світу.

Садиба — це не тільки товаровиробне сільське господарство. Це сучасне житло інженера, лікаря, службовця, банкіра,.. що дає не тільки духовний і матеріальний комфорт, а й індивідуальний вихід в інформативний простір світу, відтворює здорову і сильну націю, з’єднує покоління.

Без прийняття народом, Президентом, урядом, конфесіями, партіями Національної Ідеї такого змісту будь-яка державна Програма утопічна, потребує не тільки нереальних інвестицій, ідеального держапарату, а й десятиліть для мінімального прогресу.

Ми розуміємо, що на голому місці впроваджувати серйозну Програму без теоретичних та практичних підвалин неможливо, але ми не відкриваємо щось неймовірне. Все розумне вже давно відоме. Ми повинні лише наповнювати природний процес розвитку сучасними технологіями.

Що таке «Неполітичне об’єднання сил для досягнення поставленої цілі, що стає Національною (народною) Ідеєю»?

Партія, яка разом з одним із дієздатних соціальних прошарків висуне Національну (народну) Економічну Ідею, переходить з рівня пустого політиканства на рівень народного організатора.

При цьому виникає безліч творчих та технологічних проблем, але вони вирішуються тисячами розбуджених до співпраці людей.

З повністю незайманих увагою прошарків є інженерно-технічний та високоосвічений і готовий до негайних дій корпус військових запасу.

Саме нова організація їх є першочерговою. На такому фоні проблеми виборів вирішуються як супутні, коли пройдені перші організаційні та робочі етапи. Серед них дуже важливі (таблиця 2).

Саме неполітичне об’єднання дає перспективи Україні, а матеріальна діяльність народжує достатню кількість нових лідерів, що поведуть в нове життя мільйони.

Акцент на розвитку енергонезалежних національних геліогосподарств для вирощування біоактивних продуктів харчування дає поштовх до виживання нації в епоху Глобалізації та необхідності Сталого Розвитку на достойному рівні.

Розвиток садибного енергонезалежного господарювання — це первинне накопичення не тільки капіталів, а й «нових людей», вирішення наріжних проблем хворого суспільства. Проведений нами експертний аналіз цього напрямку діяльності показав його абсолютну оптимальність та доступність, що приведе до початку скоординованого розквіту мільйонів сімей.

Оптимальна виборча стратегія державотворчої політичної партії

Анотація

Велика кількість партій — лабіринт для людей. Щоб виділитись на такому фоні, партії знаходять різні наочні образи, словосполучення, гасла або рекламні технології (навіть комедійні). Але, як море звуків описується лише сімома нотами, так і 130 партій класифікуються лише за декількома прикметами.

У таких умовах діяльність політичних партій принципово повинна відрізнятись від класичної. Це пов’язано з необхідністю організаційного та матеріального втягування мільйонів людей в масову, скоординовану економічну діяльність. Основою її є відтворення сімейних товарних господарств, що є абсолютно конкурентоспроможні, вирішують десятки супутніх ключових проблем і формують необхідні можливості для дійсного розвитку держави.

Політичні партії, що замість міфічних обіцянок можуть очолити віковічне бажання кожної людини до садибного сімейного щастя, використовують можливості найактивніших верств населення для реалізації цього, можуть стати колективним народним вождем.