Цього року Товариство сприяння обороні України (ТСОУ) відсвяткувало 80-річний ювілей. Створена за радянських часів, організація зуміла знайти своє місце в сучасній системі суспільних координат. Як і раніше, тут займаються військово-патріотичним вихованням молоді, сприяють розвиткові спорту, готують кадри для армії та народного господарства.

— У найскрутніші часи ми зуміли зберегти свою матеріальну базу, і нині з державної скарбниці нічого не просимо. Аби тільки не заважали працювати, — каже голова ТСОУ Володимир Дончак.

Він категорично проти ідеї передати майно громадської організації до державної власності. Адже це означає ліквідувати громадську організацію, яка нині об’єднує близько півтора мільйона осіб, забезпечує роботою та платить зарплату близько 12 тисячам штатних працівників.

— Відомо чимало прикладів, коли державні підприємства штучно доводили до банкрутства, щоб потім продати за безцінь комерційним структурам, — каже Володимир Андрійович. — До речі, ми не підпадаємо під постанову Верховної Ради «Про майно загальносоюзних державних організацій», адже ніколи не були такою організацією. Ми завжди були українським товариством, існували автономно, мали свої виборні органи і статус юридичної особи, перераховуючи певний відсоток коштів у Москву. Практично все майно, що належало державі, ми вже повернули. Дещо залишилося на умовах оренди. Заробляємо для себе самі — за законом громадські організації мають право займатися господарською діяльністю через створення юридичних осіб.

— Чи платять у вас членські внески?

— Так, але вони залишаються у розпорядженні наших первинних організацій — зокрема шкіл та вузів. На здійснення статутної діяльності забираємо частину прибутку своїх підприємств. Більшість з них — це навчальні заклади. Ми створили близько десяти коледжів та технікумів, переважно у сільській місцевості або в райцентрах. Щоб молодь не їхала на навчання до міста, а могла здобути професію вдома. Нещодавно відкрили коледж у Коростені, де готуємо автомеханіків, спеціалістів з ремонту й експлуатації комп’ютерних мереж, а також бухгалтерів-аудиторів. Загалом постачаємо фахівців для народного господарства з 37 спеціальностей. Майже 40 відсотків усіх українських водіїв проходять через наші заклади.

— У вашого попередника ДТСААФ було 16 авіаційно-спортивних клубів...

— І всі вони збереглися досі. Тепер, щоправда, їх доводиться захищати від зазіхань місцевої влади. У Чернігові комусь знадобилося приміщення обласного комітету ТСОУ, в якому розташовується наш авіаційно-спортивний клуб. Перший заступник прокурора області подав позов про вилучення цього майна в державну власність. Суди тривають другий рік. Схожа ситуація в Івано-Франківську.

— Ви задоволені спортивними результатами вихованців ваших клубів?

— Так, але результати були б ще кращі, якби держава звернула увагу на такі спортивні організації. Наші вихованці щороку приносять країні близько 150—180 медалей, серед яких 50—60 — золотих. Тільки ТСОУ розвиває в Україні авіаційний, парашутний та підводні види спорту. У нас існує 11 дитячо-юнацьких спортивних шкіл, у яких займаються близько шести з половиною тисяч дітей. Секції картингу, авіамодельного чи радіоспорту є мало не при кожному спортивно-технічному клубі. За рахунок тих, хто може платити, приймаємо на безплатній основі пільговиків та малозабезпечених. При цьому підприємства ТСОУ всі податки і збори платять на загальних підставах. Торік перерахували до бюджету майже 20 мільйонів гривень. От коли б ці гроші спрямували на розвиток спорту, на підготовку кадрів та організацію змагань!

На жаль, у нашій країні немає цілісної програми розвитку спортивного руху, яка була б забезпечена усіма організаційними, матеріальними та фінансовими ресурсами. Ми не просимо грошей у держави — ми просимо змінити податкову політику стосовно громадських організацій! Чому з власників наших автотреків чи автодромів стягують таку само плату за землю, як з надприбуткових комерційних структур? Державним підприємствам можуть піти назустріч і якось зменшити платню, а от громадським організаціям — навряд.

— За кордоном існують подібні товариства?

— Так. І не лише в пострадянських державах. У Швеції є товариство сприяння розвитку військово-повітряних сил, яке, до речі, на сто відсотків фінансується державою. Нашому ТСОУ з держбюджету виділяють кошти тільки на розвиток авіаційних видів спорту (в межах 1 мільйона гривень на рік) та на підготовку фахівців для Збройних сил у рамках держзамовлення.

— Незабаром українське військо має стати професійним. Чи звертатимуться тоді до ваших послуг?

— З 2011 року армія має перейти на контрактну систему комплектування. З огляду на це ми надали свої пропозиції до програми реформування Збройних сил. Плануємо готувати фахівців радіолокаційних станцій, зв’язківців тощо. Але ця програма фактично поки що не діє — натомість іде різке скорочення армії. З 1994 року ТСОУ готує для Збройних сил тільки водіїв та крановиків.

На знімку: голова ТСОУ Володимир Дончак (ліворуч) та керівник прес-служби товариства Володимир Воронков.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.