Найближчим часом їх складатиме Кам’янець-Подільський міський відділ внутрішніх справ. Щойно тут відкрили кінологічний центр, другий в області. Готувалися цілий рік. Після перерізання символічної стрічки правоохоронці влаштували справжній «виступ» для своїх хвостатих вихованців. Нові «кадри» — шість собак —безвідмовно виконували команди. Але вчителі були суворі. Лише двох із них визнано робочими — німецьких вівчарок трилітнього Арса та дворічну Джесі.

З ними прийшов служити до міліції Валерій Криськов. Спочатку в патрульну службу. За фахом Валерій — кінолог. Собаківником вирішив стати ще в армії. Тут, на радянсько-фінському кордоні, вперше побачив, як безвідмовно і грамотно «працюють» собаки-пошуковці. Встиг закінчити єдиний у тодішньому Союзі спеціалізований заклад — Ростовське училище. А практичних навичок разом з вівчаркою Реєм набував у центрі при Хмельницькому обласному управлінні внутрішніх справ. Павло Ліпінський та Василь Ковальчук, котрі тепер на пенсії, здавалися Валерію всезнаями. Тепер він сам такий для свого молодого колективу. Арс та Джесі перші в Кам’янці «записалися» в міліцейські собаки, інші — готуються. Не без допомоги Арса вдалося вийти на слід грабіжника та гвалтівника.

— У місті нашим помічникам-собакам працювати значно важче: тут багато транспорту, що збиває зі сліду. Знаю про стратегію начальника відділення Миколи Семенишина: міліція повинна діяти всіма найсучаснішими методами, тож він запросив мене і пообіцяв усіляке сприяння. Слова дотримує. Вже маємо породистих собак, придатних для навчання, збудували для них загін з усіма умовами, будинок для працівників, лазню, кухню, одне слово, ціле господарство. Нещодавно придбали молоденького лабрадора, якого я навчаю. Це недешево — від трьохсот доларів. Читав: наркобарони дають грубі гроші, щоб знищувати лабрадорів. Тварини цієї породи особливо точно уловлюють наркотичні речовини. А злочини, пов’язані зі збутом наркотиків, стають дедалі поширенішими. Службову міліцейську собаку після року годують лише раз на день — увечері, перед сном, щоб від ситості він не розніжився, не розледачів. Щенят та молодняк харчуємо двічі. Кожна собака має характер, тому треба, щоб господар не показав їй свою слабинку.

Окрім собак, у кам’янецьких правоохоронців є й коні. Кіннотник у формі — видовищно, особливо на бруківці старовинного міста, але міліція переходить на такий вид «транспорту» не задля краси. Микола Семенишин перелічує аргументи: «Кінна їзда розвиває всі групи м’язів, отже, міліціонер буде здоровіший, витриваліший. Доглянуті коні на вулицях спонукають до виховання шанобливого та чуйного ставлення до тварин. А як наслідок — і до людей. Кінна міліція оперативніша. У нас уже шість коней. Кошти на придбання виділили з місцевої скарбниці. Цих тварин, як і собак, треба досить довго готувати до служби. Утримуємо кінні «кадри» поки що в навч- госпі Подільського державного аграрно-технічного університету. Загалом, ми обрали стратегію кардинальної зміни життя нашої служби. Увесь склад активно займається спортом, практично ніхто не палить. Маємо своїх власних тренерів, які багато років займаються тим чи іншим видом спорту. Віктор Мельничук, приміром, навчає колег спортивної боротьби. Тож сподіваємося, що громадяни змінять думку про нашу міліцію й активно допомагатимуть виявляти правопорушників. Сама ж громада від цього й виграє».

Хмельницька область.

На знімку: Валерій Криськов зі своїми вихованцями не сюсюкає.

Фото автора.