Украла найкраща подруга

Нею виявилася подруга потерпілої. Обидві жінки навіть ділили один кабінет на роботі. Власниця банківської картки нахвалювала, як зручно користуватися нею. Не приховувала того, що пін-код картки занесла до свого мобільного — щоб не забути. Хитра подруга якось попросила мобільний подзвонити і в такий спосіб довідалася про «ключ» до картки. А далі тільки чекала, щоб подруга відлучилася з кабінету. Витягнула картку з її сумочки (на знімку) і гайда до банкомата. Випотрошену картку знову підклала в сумочку подруги. Одне не передбачила злодійка: її зафіксувала камера спостереження. Злодійці суд дав рік позбавлення волі. Щоправда, умовно.

Євген ЦИМБАЛЮК.

«Бомж» — звучить образливо

Люди опиняються на вулиці з різних причин

До безпритульних у нашому суспільстві ставляться по-різному. Одні вважають — бомжі самі винні у тому, що опинилися на вулиці. Інші – співчувають їм. Керівник управління у справах бездомних громадян та осіб, звільнених із місць позбавлення волі, Міністерства праці та соціальної політики Оксана Суліма у своєму лексиконі не має слова «бомж». Вона вважає його образливим. Бо на вулиці людина часто опиняється через обставини, які від неї не залежать.

— Загалом, за даними Центру перспективних досліджень, головними причинами бездомності є втрата житла внаслідок шахрайства, розлучення, нещасних випадків, сирітства (коли після закінчення інтернату молодій людині ніде жити), — пояснює Оксана Суліма. — Часто не мають житла ті, хто повертається з місць позбавлення волі. Продають за борги квартири гравці в азартні ігри, наркозалежні, алкоголіки.

Відомо чимало випадків, коли психічно хворого родичі чи сусіди позбавили квартири. Як писав Михайло Булгаков, квартирне питання нас усіх зіпсувало... Без даху над головою залишаються люди після розлучення, буває, що діти виганяють із хати престарілих батьків. На думку пані Суліми, проблема в тім, що останніми роками послаблюється сам інститут сім’ї. У Сімейному кодексі вказано, що близькі родичі мають опікуватися одне одним. Але це тільки декларація. Проте, каже співрозмовниця, кримінальна відповідальність стовідсотково цю проблему не вирішила б. Почуття поваги та турботи про рідних треба виховувати змалку.

— У чому ж полягає соціальний захист бездомних громадян?

— Відповідний закон передбачає певні кроки для повернення таких людей до нормального життя. Перше — це робота з ними на вулиці. Для цього створюються соціальні патрулі. Наприклад, узимку вони роздавали безпритульним теплий одяг та гарячу їжу. Є будинок нічного перебування, де людина може переночувати, помитися. На цьому етапі діють центри обліку. Вони виявляють безпритульних, видають їм посвідчення про постановку на облік. З ним людина може відновити паспорт та отримати реєстрацію за місцем перебування, тобто за адресою чи центру обліку, чи іншого соціального закладу. А далі вона може стати на облік у центр зайнятості, де їй допоможуть знайти роботу. Тобто починають діяти інші соціальні програми. Наше завдання — допомогти безпритульному поновити документи і роз’яснити, що робити далі.

Бездомних завжди більше у великих містах. Тут їм легше прогодуватися. Але не тільки Київ опікується цією проблемою. В Одесі, Миколаєві, Чернівцях допомагають безпритульним не гірше. Усе залежить від місцевої влади та благодійних громадських організацій.

— Торік у наших закладах побували близько 25 тисяч безпритульних. І таких більшає. Просто не всі хочуть, щоб про них знали або ж і піклувалися, — вважає Оксана Суліма. — Із часом у людини відбуваються певні психологічні зміни. Якщо вона втратила житло нещодавно, то обов’язково прийде до нас, буде шукати вихід із ситуації. А безпритульний зі стажем звикає до такого життя й не хоче його змінювати. З такими важко працювати. Але ж ми не маємо права змінити образ життя людини проти її волі. Доводиться розмовляти, переконувати. Головне — створити мотивацію для того, щоб людина сама забажала цих змін та соціальної адаптації.

Бездомні люди — такі самі громадяни України, як і інші. Вони вільні та користуються своїм правом вибирати той спосіб життя, який їх влаштовує. Тим, хто хоче піти з вулиці, допоможуть зробити це. Але подальше життя все-таки залежить від самої людини. Якщо бездомний поводиться легітимно і не порушує громадський спокій, не коїть злочину, претензій з боку держави до нього немає.