Юлія з Дмитром зустрічаються два з половиною роки, але останній рік їх розділяє відстань. Усе через їхню професію: і дівчина, і хлопець обрали собі справою життя — військову.

Ані в родині Юлії, ані в Дмитра немає військових, тож на їхній вибір ніхто не впливав. Дівчина приїхала з Черняхова, що на Житомирщині. Вчиться на журналіста у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. І вважає, що в інституті не лише здобуває омріяну професію, саме тут вона зустріла свою долю — Дмитра (він закінчив цей же вуз, тільки за спеціальністю «політологія»). А хлопець — киянин. Уже рік він служить у ВМС України. У березні великий розвідувальний корабель, на якому ніс службу Дмитро, близько трьох тижнів був у облозі російських суден. Хлопці трималися до останнього. Дмитро був серед тих, хто залишився вірним присязі та Україні. І Юля пишається своїм обранцем.

«Уперше, коли ми перетнулися в інституті, я навіть і подумати не могла, що колись назву його своїм коханим, — згадує дівчина. — Звичайний хлопець, але при ближчому знайомстві зрозуміла: він ідеальний! У ньому є всі якості, котрі повинні бути у справжнього чоловіка, найвиразніші з яких — чесність і відданість! А ще Діма вміло наполягає на своєму, оскільки вважає свої висновки у всіх ситуаціях правильними, доцільними, кращими... І я завжди з ним погоджуюся! Напевно, ця риса найбільше приваблює в ньому: рішучість і впевненість у подальших діях. Для мене він — зразок офіцера!»

Хлопець теж дослухається до думки коханої. Про Юлю він відгукується так: «Чесна, чуйна, наполеглива, самовіддана, переконлива, цілеспрямована, відповідальна, а ще — дуже харизматична. Поряд з нею почуваюся надзвичайно легко, бачу в ній споріднену душу. Її я впевнено можу назвати своїм надійним тилом, що є вельми важливо для офіцера».

Востаннє закохані бачилися на Новий рік. Юля вирішила зробити сюрприз Дімі: завітала до нього в Севастополь на два дні (більше, ніж на такий термін, на службі вихідних не дають). Як розповідає дівчина, для них це були найкращі дні в житті і неймовірний заряд емоцій та позитиву. Адже вони до цього не бачилися півроку... Нині закохані спілкуються здебільшого телефоном і дуже сумують один за одним. Вони впевнені: коли в Україні знову запанує мир і спокій, на одну зразкову сім`ю військових стане більше.

Фото з альбому Юлії.