У цьому переконаний засновник і директор хорової школи «Зоринка», що в Тернополі, Ізидор Доскоч. Хоровий гурток, створений у 1980 році при міському палаці піонерів, згодом виріс у хорову школу, яка нині є еталоном дитячого хорового мистецтва не лише в обласному центрі. Слава «Зоринки» підтверджена дипломами багатьох престижних міжнародних конкурсів, а також трьома медалями Всесвітньої хорової олімпіади в Австрії. До того ж конкурує на рівні з іменитими колективами! Скажімо, на конкурсі імені Брамса в Німеччині юні тернопільські хористи здобули «срібло», а «золото» — камерний хор Московської консерваторії. На одному з найпрестижніших міжнародних конкурсів у м. Дебрецені (Угорщина) до Ізидора Олексійовича підійшов керівник відомого московського дитячого хору «Весна» Олександр Пономарьов, потиснув руку і визнав: «Непогано. У деяких місцях звучить краще, ніж у нас». У підсумку «Весна» — на першому місці, «Зоринка» — на другому.

Похвала з уст учителя багато важила для керівника «Зоринка», адже він свого часу брав уроки у таких видатних педагогів-хормейстрів, як Олександр Пономарьов та Георгій Струве. Це один із них сказав, що діти можуть все те, що й дорослі, а вже згодом Ізидор Олексійович доповнив фразу словами «тільки краще». Тепер він сам дає майстер-класи на фестивалях і конкурсах.

Зрештою, нагородою юним хористам та їхнім наставникам є не лише медалі, дипломи, призи та захоплені відгуки у пресі... Якось хор співав в одному з костьолів Будапешта. Ізидор Олексійович пригадує: «Диригую і бачу на обличчях дітей якийсь подив. Не можу зрозуміти, в чому річ. Уже після виступу з’ясувалося, що коли вони співали, плакала бабуся. Через перекладача запитали: що сталося? «Такого співу за своє життя я не чула!» — відповіла старенька.

До речі, пам’ятають «Зоринку» і в костьолах Кракова (Польща), де вона давала кілька сольних концертів духовної музики. У репертуарі хору, а це понад сто творів, духовні посідають чільне місце. Хоч діти виконують також класику, українські народні, пісні народів світу, сучасних композиторів.

Коли Ізидора Олексійовича запитують, скільки місяців потрібно, щоб навчити дітей так співати, він відповідає: все життя. І це не перебільшення. Адже набирають у школу не якихось особливих дітей, а всіх, хто хоче співати. Звичайно, десь третина з них згодом відсіюються, але не стільки тому, що немає здібностей, скільки через вимогливість педагогів, дисципліну. У хоровій школі переконані: навчити співати можна кожного, було б бажання. Доказом є те, що 60 відсотків учасників хорової капели, яка нині успішно концертує, не раз пройшли підготовчу групу. У школі чотири групи. Так ось у першу, підготовчу, можуть повертати. Тобто наскоком видобування звуку не візьмеш.

Але хто хоче — вчитиметься. Тут досі згадують ученицю, яка кілька років їздила з райцентру, витрачаючи щодня на дорогу три-чотири години. 

Знання у «Зоринці» дають не гірші, ніж у музичних школах: сольфеджіо, теорія музики, оволодіння музичними інструментами, вокал... Для батьків безплатно, адже школа, в якій навчаються 240 дітей і працюють 12 педагогів, фінансується з місцевого бюджету. Чимало випускників хорової школи обирають музику своєю професією: вступають до музичного училища імені Соломії Крушельницької, інституту мистецтв Тернопільського національного педуніверситету імені Володимира Гнатюка. Здебільшого на хормейстерські відділення. Приклад для них — Ізидор Олексійович та його дружина Анжела. До речі, обох відзначено дипломами одного з міжнародних конкурсів як кращих диригентів. А одна з їхніх учениць Христина Дмитрик нині керує рок-хором із 500 осіб у Лондоні.

Коли я виходила із школи, там саме починалися заняття. Треба було бачити, з яким натхненням і наполегливістю діти «видобували звуки», як підбадьорювали їх педагоги, мами й бабусі. До речі, останнім часом дедалі частіше на заняття приходять і татусі. Колишні випускники приводять у «Зоринку» своїх дітей, рекомендують знайомим, бо добре знають: це професійно і престижно. Хоровий спів, який мало не підім’яла під себе поп-музика, отже, житиме.

 

Тернопільська область.

На знімку: співає «Зоринка»; Ізидор та Анжела Доскочі зі своїми вихованцями.

Фото надано школою.