«Апетитні» прізвища

Фронт уже проходив територіями Польщі, Румунії, Болгарії, але до кінця війни було ще далеко. Тому в 23-му учбовому артилерійському полку, який переїхав з Пензи до Житомира, щоб бути ближче до фронту, навчання майбутніх артилеристів було без вихідних по 12—14 годин на добу. Через кожні два-три місяці на фронт відправляли підготовлених топографів, обчислювачів, радистів, зв’язківців, збройну обслугу.

У листопаді 1944-го у розташування учбового полку приїхав маршал артилерії М. Воронов, удостоєний ордена Суворова першого ступеня за розгром гітлерівців під Сталінградом. Він оглянув учбові класи полку, артилерійський парк, де проходили навчання майбутні артилеристи. Поцікавився умовами життя у казармах. Коли зайшов до однієї з них, черговий дзвінко відрапортував:

— Товаришу маршал! Рота зв’язківців перебуває на навчанні у полі. Доповідає сержант Ковбаса!

М. Воронов посміхнувся на те і пішов далі по казармі. На її другому кінці йому знову відрапортували:

— Товаришу маршал! Днювальний по казармі рядовий Ковбаса!

Маршал запитав у командира полку:

— Товаришу полковник! Що ви тут понаставляли одних Ковбас?

— Це нове поповнення з Полтавщини...

— То що, всі вони з прізвищами Ковбаса?

— Ні! Є ще Сало, Часник, Вишкварка...

Офіцери супроводу маршала дружно засміялися. Ледве стримував сміх і М. Воронов. Лише зауважив:

— Ох, і апетитні прізвища у ваших курсантів!..

Андрій ГРЕЧКО,учасник бойових дій.

смт Рокитне

Рівненської області.

Вухат на... ногах!

Використовуючи лише палки, гілки дерев і бруд, родина бобрів може побудувати греблю 4,8—28,8 метра довжиною і висотою до 1,8 метра.

Під час стрибка жаба втягує в себе очі.

Шкаралупа страусових яєць здатна витримати вагу до 15 кілограмів.

Птахи в польоті не просто так махають крилами вверх-вниз, а роблять кожним крилом рухи, що нагадують вісімку.

У шиї горобця в два рази більше хребців, ніж у жирафа.

Організм їжаків стійкий до багатьох отрут. На них майже не діють миш’як, синильна кислота, сулема, а також укус бджоли.

Практично всі ворони вміють лічити до п’яти.

У коників і цвіркунів вуха розташовані на ногах!

Через особливості будівлі очей, горобці бачать світ у рожевому світлі.

Одне вухо дорослого африканського слона важить 85 кілограмів. Якщо він розправить вуха, то відстань між ними дорівнюватиме його зросту.

Мистецтво в борщі

Кубізм. Продукти нарізати кубиками.

Романтизм. Подаючи борщ, посипати пелюстками троянди.

Символізм. Гостям подають у тарілці папірці з написами «цибуля», «буряк», «морква», «м’ясо».

Імпресіонізм. Овочі не нарізати, а подрібнити у блендері.

Модернізм. Подати гостям банки з борщовим концентратом.

Фольклорний стиль. На стіл ставлять кошик із сирими овочами. Потім гості все мають зробити самі.

Альтернативне мистецтво. Зварити борщ не на бульйоні з яловичини, а скажімо, на бульйоні з куріпок, голови лосося, копченої качки.

Концептуалізм. У тарілку налити окроп. Подавати охолодженим.

Гіперконцептуалізм. Подати гостям повні тарілки ароматного борщу, а ложки сховати так, щоб ніхто не знайшов. Сам хазяїн просить вибачення і йде у терміновій справі.

Реалізм. Відварити буряк, картоплю. Нарізати цибулю, капусту, солоні огірки (можна замінити оселедцем). Змішати, полити олією.

Соцреалізм. Варять борщ із гнилої картоплі. Гостям читають лекцію про неухильне підвищення виробництва харчових продуктів порівняно з 1913 роком і про переваги нашого борщу перед їхнім. Незадоволених б’ють.

Абстракціонізм. Вийти на вулицю, нарвати будь-якої трави, залити окропом, варити 40 хвилин. Сіль, перець за смаком.

Неокласицизм. М’ясний бульйон замінити порошковим, свіжі овочі — сушеними.

Оп-арт. Наливають повну тарілку ароматного борщу і показують її гостям здалеку.

Постмодернізм. Гостям розливають уявний борщ, і всі вдають, що його їдять. Того, хто скаже: «Але ніякого борщу тут немає!», виганяють за безкультур’я і хуліганство.

Сюрреалізм. У готовий борщ влити пляшку горілки.