«Голос України» передплачую з першого номера. Мені імпонує, що газета надає можливість висловити різні точки зору, навіть інколи полярні, на ту чи ту проблему. Вирішив зробити це і я. Такою проблемою нині, безперечно, є наступні вибори. Партії і блоки навперебій пропонують свої програми, але у них, цих програмах, так нічого й не змінилося. Подеколи вони схожі між собою, мов близнята, а рефреном до них звучать обіцянки вже завтра зробити кожного громадянина України заможним і щасливим. Навіть пенсіонера... Хіба ми цього не чули й не читали? Але в реальному житті чомусь виходить навпаки. Мало того, соціальна прірва між різними категоріями цих громадян рік у рік поглиблюється. Попри те, що згідно з Конституцією України всі громадяни рівні й держава забезпечує їхню гідну старість незалежно від посад та звань. Якби ж то!

Депутатами попередніх і нинішньої Верховної Ради України прийнято стільки законів про пенсійне забезпечення окремих категорій громадян, що для того, щоб розібратися в них, справді потрібно 10 інститутів і 5 років. Вважаю, що соціальна пенсія має залежати від кількості відпрацьованих років і розміру заробітної плати. Нині ж пенсіонер, котрий має 15 років, приміром, шахтарського стажу й 40 років загального, отримує соціальну пенсію в 15—25 разів меншу, ніж слуга народу чи високий міліцейський чин із загальним стажем роботи 25 років. У правоохоронних генералів соціальна пенсія «зашкалює» за всі розумні рамки. За які це раптом заслуги? І в яких копальнях вони її заробляли? Тож на майбутніх виборах голосуватиму за ту із партій, котра візьме зобов’язання законодавчо усунути таке ганебне явище, як поділ пенсіонерів на касти.

Іншою важливою тезою програми партії, за яку голосуватиму, є захист української мови в Україні. Бо ж у цілому світі держава визначається за такими ознаками, як територія, мова, культура. Законодавством України захист її території покладено на Збройні сили та Міністерство оборони. Для захисту культури є теж відповідне міністерство. А от для захисту мови таких інститутів нема. То, може, на території держави знайдеться хоча б партія, яка візьме на себе цю функцію? В її програмі можуть бути зобов’язання щодо захисту інших мов, приміром китайської, але на території Китаю, словацької — на території Словаччини, угорської — на території Угорщини і так далі.

Я живу й хочу жити в Україні. А тому хочу і маю конституційне право на те, щоб мова моєї держави на її території була гідно захищена. Тоді буде й держава, ім’я якій — Україна.

Чи є така партія?

Ужгород.