Завдяки законодавчій ініціативі парламентської фракції «Наша Україна» процедура обрання суддів стала чіткою та прозорою. Саме наша фракція послідовно відстоювала необхідність створення спеціалізованого адміністративного суду. Ми також довели необхідність існування третейського суду в Україні, який уже значно зменшив навантаження на професійних суддів і дозволив суб’єктам права врегульовувати свої суперечки.

Реформа судової системи в Україні започаткована ще десять років тому, однак досі не має логічного завершення. Причиною цьому є дві істотні вади нинішньої судово-правової системи. Перша — невдалий формат створеної судової системи, який, попри свої глобальні недоліки, працює. А друга — її недофінансування, що не сприяє неупередженому виконанню всіма суддями свого конституційного обов’язку.

Загалом судова система потребує чіткого структурування та розмежування функцій судів різної юрисдикції. Адже сьогодні в Україні діє лише два спеціалізовані суди — господарський та адміністративний. У перспективі ж необхідно створити спеціалізовані цивільні та кримінальні суди. Це забезпечить рівні умови суб’єктам права на всіх етапах проходження справи. Адже сьогодні у Верховному Суді України в касаційному провадженні знаходиться майже 5 тисяч цивільних справ.

З утвердженням у країні демократичних цінностей суб’єкти права дедалі частіше звертаються до судової гілки влади задля врегулювання господарських суперечок. Така тенденція свідчить про недосконалість роботи інститутів досудового примирення. Сподіваюся, що зростання популярності третейських судів в Україні частково врегулює цю проблему.

В умовах масової недовіри суспільства до судової гілки влади запровадженню різних форм несудових впливів на прийняття судових рішень сприятиме незалежний розподіл справ між суддями, наприклад, за алфавітом чи за допомогою комп’ютерної програми добору випадкових чисел. На жаль, поки що багато залежить безпосередньо від голови суду, який їх розподіляє залежно від завантаженості того чи іншого підлеглого. Це створює підґрунтя для зловживань на користь зацікавлених осіб, особливо стосовно резонансних справ. Тому запровадження будь-якого принципу розподілу справ, який унеможливить адміністративне втручання в такі процеси, є доцільним і вкрай необхідним.

Однак, з огляду на складність окремих суспільно-резонансних справ, застосування винятково таких принципів є неможливим. Наприклад, ми добре знаємо про поширену практику зміни слідчого, судді у справі або навіть місця розгляду справи.

Тому наша депутатська фракція наполягає на усуненні звичаєвих взаємовідносин між прокурорами, суддями, слідчими та судами. Крім того, такий розподіл значно підвищить і роль органів суддівського самоврядування, які покликані вдосконалювати систему судоустрою в Україні та захищати права суддів і свободи українських громадян. Проте діяльність цих органів сьогодні малоефективна. Головна цьому причина, на мій погляд, — робота за рахунок власного вільного часу на безоплатній основі. Саме тому суддівське самоврядування має зазнати істотних змін.

Фракція «Наша Україна» вважає за доцільне посилити громадський контроль за діяльністю суддів на стадіях порушення дисциплінарного провадження щодо тих суддів, які, можливо, допустили порушення чинних норм законодавства. Це можна робити і за рахунок розширення повноважень Вищої ради юстиції, і шляхом розширення кола осіб, які можуть ініціювати питання притягнення до дисциплінарної відповідальності цих суддів.

Ми також наполягатимемо і на розв’язанні кадрової проблеми, котра є чи не найдошкульнішою під час формування суддівського корпусу. Основним критерієм оцінки майбутнього судді має бути його професійність. Тому, на мій погляд, лише конкурсний відбір шляхом закритого тестування сприятиме вирішенню цієї проблеми. Я вважаю, що для юриста вінцем кар’єри має стати завершення власної професійної діяльності на посаді судді. Сьогодні ж більшість суддів призначаються з числа колишніх прокурорів, працівників органів внутрішніх справ та органів виконавчої влади. Ми повинні забезпечити рівні умови для всіх, хто має юридичну освіту та юридичну практику через створення певної інституції, яка й проводитиме тестування.

Однак попередньо необхідно забезпечити суддів належними матеріальними умовами. Адже для більшості сьогоднішніх суддів матеріальне забезпечення має більші пріоритети, ніж відповідальність перед суспільством за прийняття рішень. Перші кроки саме в цьому напрямі зробив Президент Віктор Ющенко через підвищення заробітної плати для працівників суддівського корпусу.

Парламентські слухання «Про здійснення судово-правової реформи в Україні», які пройшли 16 березня 2005 року, яскраво засвідчили, що всі органи влади зацікавлені в проведенні судово-правової реформи. Шкода, що ці процеси наберуть обертів лише після завершення цьогорічних парламентських виборів. Адже те, що відбулося в парламенті на початку року, — це не викрутаси парламентаризму, а засліплення власними амбіціями тимчасових керманичів тих політичних сил, які випадково опинилися при владі.

Віктор КОРОЛЬ, народний депутат України, член парламентської фракції «Наша Україна».