Марш Мендельсона для красуні в інвалідному візку

Загалом ніщо після її народження не віщувало біди. Дівчинка розвивалася, зростала, як повносправні діти. А потім хвороба несподівано прикувала її до ліжка. Лікарі не одразу змогли поставити діагноз. Зрештою ухвалили рішення, що це дитячий церебральний параліч. Хоч, як стверджує сама Вікторія, у такий вердикт важко повірити, бо інших відхилень у неї в здоров’ї, крім опорно-рухових, не спостерігалося.

Недуга болем пронизала серце. І все ж це не завадило дівчинці стати освіченою людиною, знайти друзів, пізнати світ захоплень: Вікторія навчилася малювати, гаптувати, чим певний час навіть гроші заробляла, щоб допомогти мамі, на плечі якої лягло виховання двох дітей. Затим записалася у рівненський «Інваспорт» — гурток танців на візках. Це заняття дало їй не тільки життєву розраду, а й привело на чемпіонат України зі спортивних танців на візках серед спортсменів з порушеннями опорно-рухового апарату. Друге місце стало для Вікторії Козачок справжньою нагородою за її життєві випробування.

А ще дівчина мріяла про заміжжя. Спочатку потайки, розуміючи складність ситуації. Затим вирішивши шукати обранця через Інтернет на спеціальній сторінці для людей з обмеженими можливостями. І яким було її здивування, коли відгукнувся повносправний хлопець! Мова про Аркадія Пасенкова з Москви. Майже рік Вікторія та Аркадій спілкувалися через Інтернет, придивлялися один до одного. А наразі, перевіривши почуття, вирішили одружитися. Розписалися молодята саме на річницю свого знайомства: наречений до і від розпису ніс наречену на руках. Тепер вони — одна сім’я. Сподіваються: міцна і довговічна.

Вікторія радить усім з такою, як у неї, долею ніколи не відступати перед труднощами; не тільки вірити, а й боротися за своє щастя. А ще дотримуватися життєвих постулатів, які сповідує сама: «Жити — навіть коли життя втрачає сенс. Творити попри всі обставини. Почуватися вільною навіть в обмеженому просторі. І, звичайно, кохати, навіть не чекаючи відповіді».

Млинів

Рівненської області.