Знаряддя, інструмент держави

Динаміка розвитку вітчизняного законодавства, зокрема регулювання різноманітних сфер і видів суспільних відносин, безпосередньо стосується всіх без винятку громадян України. Засвоєння ними великого масиву правових знань настійливо вимагають реалії сьогодення. Водночас вирішити це питання, не розпочавши опанування основ юриспруденції з дитинства, неможливо.

Авторським колективом під керівництвом професора В. С. Журавського підготовлено концептуально новий підручник з основ правознавства, орієнтований на 9-й клас середньої загальноосвітньої школи. В ньому вміщено основи правових знань з теорії держави і права, конституційного, адміністративного, цивільного, сімейного, земельного, господарського, кримінального права тощо.

Авторським колективом також застосовано ціннісний (аксіологічний) підхід до тлумачення і розуміння права, саме право розглядається як основа цивілізованого влаштування життя людей. Водночас цей підхід протиставлений інструментальному підходу, за якого право розглядається як знаряддя, інструмент держави, підпорядкований їй соціальний інститут.

Автори підручника прагнули якомога щільніше залучити до вивчення права та держави наявні в учнів 9-го класу знання стосовно походження та закономірностей розвитку держави, суспільства і права, здобуті під час вивчення інших суспільствознавчих дисциплін, передусім історії України та всесвітньої історії.

Основою праворозуміння в підручнику закономірно вважається соціальний характер правових норм. Через соціальність та моральну обумовленість цих норм автори підходять і до аналізу об’єктивних властивостей права, його системності, структурованості, пов’язаності з державною волею тощо.

Уявлення про історичний розвиток держави і права є складовою, з одного боку, історичної, з другого — правової науки. Саме в даному розділі книги історичні та правові знання акумулюються.

В аналізі питань право- та державогенезу автори відмовилися від класово орієнтованого підходу та спробували застосувати ширший цивілізаційний підхід, який засвідчує неоднорідність відповідних причин та умов, що сприяли виникненню держав за різноманітних соціальних систем, кліматичних, географічних та інших умов.

Найбільша увага, і це цілком закономірно, приділяється в підручнику визначенню основ правового статусу людини і громадянина. Відповідний розділ невипадково за своєю значущістю посідає центральне місце в книзі. Провадиться аналіз діалектики взаємозв’язку категорій людини, особи, громадянина, прав людини та їхніх гарантій, а також взаємозв’язку між правами та обов’язками людини в суспільстві.

Захищеність особи закономірно пов’язується із створенням правової держави, гарантуванням та реалізацією її основних прав і свободою.

Детально визначаються групи прав і свобод людини та громадянина. Їхня класифікація спирається на об’єктивно існуючі сфери суспільних відносин та специфіку реалізації прав у кожній такій сфері.

Національний суверенітет України пов’язується з визначенням ролі й місця народу як єдиного джерела влади в системі здійснення влади в Україні. Наголос робиться на реальності та ефективності застосування різних видів прямої демократії. Наводиться їх аналіз та умови впровадження і втілення в Україні протягом останнього часу.

Аналіз системи органів державної влади та місцевого самоврядування, їх правового статусу та повноважень провадяться через застосування концепції поділу влади та концепції місцевого самоврядування як комбінованої, державно-громадської структури, відповідальної за вирішення місцевих справ.

Характерно, що в підручнику не ставиться мета повної і вичерпної характеристики статусу відповідних органів, що потребувало б значно докладнішого висвітлення, а з’ясовуються саме найпринциповіші, ключові аспекти такого статусу. Докладніше з відповідним матеріалом можна познайомитися, зокрема, аналізуючи положення Основного Закону України.

Олександр Копиленко, доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України;

Микола Недюха, доктор філософських наук, професор.