У ніч на неділю Президент України в Генштабі ЗСУ оголосив про припинення вогню по всій лінії зіткнень у Донецькій і Луганській областях. Підрозділи Збройних сил, Нацгвардії, прикордонних військ, МВС, СБУ одержали наказ від Верховного головнокомандуючого припинити вогонь згідно з мінськими домовленостями, що відбулися в «нормандському форматі».
Петро Порошенко наголосив, що Україна розраховує на відповідальне відношення протилежної сторони щодо виконання своїх зобов’язань.
З 00.00 15 лютого почався відлік часу тиші в зоні АТО. Ця «тиша» за наростаючою дзвеніла від вибухів і заяв...
За минулу добу (дані на ранок 16 лютого. — Авт.) терористи 129 разів обстріляли наші позиції, повідомили у штабі АТО. У результаті обстрілів і бойових зіткнень загинули п’ять українських бійців. Ще 25 дістали поранення. За оперативним даними, терористи від своїх кураторів одержали наказ будь-що взяти Дебальцеве й спровокувати наших військових. У підсумку бойовики ведуть вогонь по Дебальцевому з усіх видів зброї, у тому числі з «Градів». За добу тут зафіксовано 88 ударів терористів. За даними на 14.00, терористи почали бойові дії поблизу Донецького аеропорту.
Про відведення важкого озброєння з української сторони поки що не йдеться, оскільки проросійські терористи не дотримуються режиму припинення вогню, заявив учора речник штабу АТО Андрій Лисенко.
Хотілося сподіватися на краще, а вийшло як завжди. Приблизно так оцінюють результати й «тихі» відгомони переговорів у Мінську, на які робилися великі ставки прихильників мирного врегулювання конфлікту на сході України.
Народний депутат України від «Народного фронту», директор Центру військово-політичних досліджень Дмитро Тимчук у коментарі «Голосу України» сказав:
— У нас був і раніше величезний скепсис із приводу чергових мінських домовленостей. На перший погляд, у їх складі були зміни — це присутність двох європейських лідерів, Путіна і Порошенка. І деяких спостерігачів це підкупило. Даремно. Формат переговорів виявився без гарантій: замість ініціатора агресії до нас за стіл посадили двох його шавок — представників проросійських утворень («ДНР» і «ЛНР») з незрозумілим статусом. Уявімо, що ви вирішуєте проблему, пов’язану з життєдіяльністю вашого будинку. Щоб її розв’язати, ви будете домовлятися із двірником, який не має жодних повноважень, чи з начальником ЖЕКу? Отож у нашому випадку начальник ЖЕКу вчергове сказав, що він «до цього діла не має», і послав нас до двірників. Поки Росія не визнає свою відповідальності за те, що відбувається на сході України, розмовляти нема з ким. І ці мирні домовленості — порожній звук, ілюзія мирних переговорів.
— Як розвиватиметься ситуація на сході надалі?
— Є лише один варіант позитивного її розвитку в контексті цих самих домовленостей: Європа повинна таки зробити конкретні кроки, а не заявляти про наміри їх зробити.
— Наскільки велика наразі ймовірність запровадження воєнного стану?
— Уже фактично внесено низку змін до законодавства, виконання якого відповідає пунктам воєнного стану. Тому офіційне його оголошення матиме більше політичний і психологічний ефект.
— Чи варто очікувати найближчим часом надання зброї Україні?
— У Конгресі США є адекватне розуміння нашої ситуації, і Штати, мабуть, нададуть нам летальну зброю. І це буде для нас великою практичною й політичною підтримкою.
Однак якщо ми говоримо про надання зброї, то слід паралельно вести підготовку особового складу для керування та володіння цим озброєнням. Без фахівців така зброя — сумнівний подарунок.
— Чи варто розраховувати на деескалацію обстановки в зоні АТО найближчими днями?
— Я в це не вірю. Повторюється історія перших мінських домовленостей. І поки немає приводів сподіватися, що ситуація зміниться.
***
Перемир’я в «нормандському форматі», на жаль, повторює історію попередніх спроб зробити «тишу» на Донбасі. Для Кремля — це чергова хитрість, до якої він, до речі, вдається постійно. Але чомусь усі учасники цієї гри ведуться, а потім журяться, мовляв, недооцінили підступництво шулера.
Схоже, що Путін грає з Європою в дурня, а ми з ним — у піддавки. І поки триває ця вистава, у противника є час перегрупуватися, провести ротацію і вдарити з новою силою. А ще приспати пильність. І ми знову наступаємо на чергові підкладені Москвою граблі. Вони боляче б’ють по лобі не тільки офіційний Київ. Наші бійці на передовій цього перемир’я бояться більше, ніж атак ворога. У період такої лиховісної «тиші» втрати часом більші, ніж під час бойових дій...
