Що потім?..
На момент здобуття незалежності Україна входила в десятку найрозвинутіших країн світу. Вона мала величезний виробничий потенціал у всіх галузях народного господарства. За 14 років усе це втрачено. Держава стала бідною, а народ — злидарем. Куди ж поділося колишнє багатство?
На мій погляд, знайшлися
«герої», котрі через інфляцію, сертифікацію і штучне банкрутство незаконно приватизували і захопили найприбутковіші підприємства України. І вийшло, що доходи приватизували олігархи, а витрати залишилися на державі.Олігархи, використовуючи унікальне становище найприбутковіших підприємств, мають надприбуток і ніким не контрольоване вивезення капіталу. На це нова влада вирішила проводити повторні конкурси продажу унікальних об’єктів. Сьогодні це дасть змогу наповнити бюджет держави. А що потім? Адже головні джерела доходів будуть у приватних компаніях, для яких своя кишеня —дорожча...
Варвара ГУСЄВА, ветеран Великої Вітчизняної війни та праці.
Київ.
Чесні люди сподіваються
«
Час іде, а роки летять». Коли тобі сімдесят, беззастережно погоджуєшся з цією мудрою приказкою. Оглядаючись назад, я бачу періоди свого буття: колгоспне дитинство, втрата батька в 1941 році на страшній війні, армійська юність, зрілість і... пенсія, інсульт, інвалідність.І все б нічого, скаржитися гріх, але не дають спокою жорстокі обмани влади і їхніх структур уже в новий час. Мертвим морем лежать наші вклади в колишніх радянських ощадкасах. А скільки нервів коштувало обдурювання сертифікатами, акціями, ваучерами на державному рівні, що нині теж успішно вкривається мовчанням і байдужістю!
Це все було як надії на краще, а виявилося порожнім звуком, що призвів до псування здоров’я і скорочення життя мільйонів наших довірливих людей.
І все-таки до кінця життя ми будемо вірити і сподіватися, що все це не кане в небуття. Знайдуться люди й дадуть цьому неподобству здорову оцінку, відновлять права обманутих і повернуть наші кревні.
Віктор ГУБЕРНАТОРОВ.
Одеса.
