Чув про націоналізацію та реквізицію майна. Поясніть, будь ласка, що це таке та у чому різниця?
Андрій ПАНЧЕНКО.
Харків.
Відповідає заступник начальника відділу законодавства з питань підприємництва та приватизації Департаменту цивільного законодавства та підприємництва Міністерства юстиції України Інна ДАЦЕНКО:
— Історії відомі різні способи примусового вилучення державою об’єктів права власності громадян і юридичних осіб. Так, вирішальною у створенні державної соціалістичної власності була націоналізація засобів виробництва. Націоналізація — це примусове безоплатне вилучення засобів виробництва, що перебувають у приватній власності, з наступною передачею їх у державну або іншу власність.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Враховуючи наведену конституційну норму, націоналізація як безоплатне примусове відчуження приватної власності є неможливою, оскільки її проведення суперечитиме Конституції України.
Що стосується реквізиції, то це ще один спосіб примусового вилучення державою майна у державних або громадських інтересах з виплатою власникові вартості цього майна.
Реквізиція передбачена Цивільним кодексом України. Відповідно до статті 353 цього Кодексу в разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція).
В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості. Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується. У разі реквізиції майна його попередній власник може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо. Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення, якщо це можливо.
У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, водночас вона зобов’язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв’язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.
