Мій батько загинув на війні, тож робити в колгоспі я почав зовсім молодим. Коли виповнилося вісімнадцять, став трактористом. Працював з ранку до вечора, вільної годинки не мав. І так — сорок два роки.
За сумлінну роботу маю орден і дві медалі, щорічно отримував премії. Образу відчув, коли пішов на пенсію. Перед оформленням подав відомості про зарплату за п’ять років і нарахували мені з неї пенсію аж 332 гривні плюс 40 гривень за вислугу. Тобто отримую нині стільки само, як і ті, хто працював на рік пару місяців.
На жаль, таких як я, багато. Мимоволі замислюєшся, навіщо було так тяжко працювати, коли пенсію заробив однакову з непрацюючими?

Копистирин
Шаргородського району.
Вінницької області.