Восени 2002 року лікарі поставили моїй доньці Марії страшний діагноз — хронічна ниркова недостатність, має потребу в пересадженні донорської нирки.
Діагноз пролунав, як грім серед ясного неба, та біда не приходить одна... З сім’ї пішов чоловік, а я залишилася без роботи, бо змушена була їхати з дочкою до Києва у лікарню «Охматдит» на діаліз.
Життя дитини було в небезпеці, а необхідна операція — 40 тисяч гривень. Довелося пережити біль і розпач від безвиході: де взяти такі гроші...
По допомогу звернулася до народного депутата Олександра Фельдмана. З перших хвилин спілкування він вселив у мене надію і запевнив, що зробить усе, що від нього залежить, для порятунку Марії. І справді, оточив нас турботою і допоміг вирішити питання з операцією в Донецькому трансплантаційному центрі.
Було пережито багато всього — хорошого і поганого. У травні 2004 року я віддала дитині свою нирку. І ось уже рік моя донька жива, навчається у школі і почувається добре, а п’яте травня вважає другим днем народження.
За батьківську турботу й увагу величезне щире спасибі Олександру Фельдману від мене і від Марії. Від усієї душі бажаємо йому найміцнішого здоров’я на довгі роки! А в домі Олександра Борисовича хай завжди буде світло і радісно!
З повагою, Людмила ЧЕРНІКОВА.
Харків.
