Я йшов в життя від рідного порогу,
 мені услід кивали ясени.
Із вами, мамо, вийшли на дорогу.
Сказали ви: «Щасти, тобі, щасти!»
Я йшов в життя через жита похилі,
 і спілий колос гнувся до землі,
І запах трав, й ромашки білі-білі
 запали в серце юному мені.
Я йшов в життя далеке і незнане,
 у світ чужий, у вирій лихоліть.
У мріях бачив вас, рідненька мамо,
 чекали ви біля старих воріт.
Ще прийде час: весняною порою,
 коли в саду розквітне первоцвіт,
Зустрінемось, ріднесенька, ми з вами
    біля стареньких батьківських воріт!

Днепродзержинск
Дніпропетровської області.