Стояв сонячний суботній ранок. Дід Онисим лаштувався на базар, щоб поповнити хату продуктами.
— Ониську, купи яловичого фаршу. Завтра ж дочка з онуками приїжджає, почастуємо їх котлетами.
— Добре, Галю, візьму, — буркнув дід. — Аби лиш грошей вистачило...
Отоварився Онисим по першій потребі і згадав бабин наказ. Добре, що в кишені ще дещо шелестіло. Зайшов у м’ясний відділ, а там народу повно — балакають, фарш дешевий привезли. Вистоявши чергу, відхватив дід і собі кульочок. І через годину вже викладав перед бабою Ганною продукти, звітуючи за витрачені гроші.
Баба Ганна поклала фарш у миску, щоб він розмерзся. А через годину побачила там червону рідину з м’ясними острівцями.
— Ониську, поглянь! Вийшов суп із фрикадельками!
Подивився дід і тільки ойкнув: купив фарш із водою.
— Не хвилюйся, Онисиме, додамо яєць, манки, сухарів і все буде в порядку.
Першу котлету баба Галя принесла на пробу дідові.
— Ну як, пахне м’ясом?
Онисим понюхав і твердо сказав, що більше млинцями пахне.
— А мені пахне м’ясом, — цілком серйозно підсумувала баба Ганна.

Теплогірськ Луганської області.