Ще наприкінці 80-х Леонід Сухоруков, простий науковий співробітник Інституту кібернетики, видавав книжки з афоризмами й гостро висміював бюрократів і навіть політиків. Вони (книжки) розкуповувались моментально. А їх автора називали неперевершеним майстром афризмів. Сухоруков друкувався в “Перці” та всесоюзному “Крокодиле”, а це було щось! У 1991 році він представляв СРСР в першому офіційному візиті-обміні сатириків у США. Нині Леонід Сухоруков у британській освітній компанії “Віндзор едьюкейшн сервісез” навчає студентів із країн колишнього Союзу.
А ось недавно в Лондоні вийшла 400-сторінкова книга його афоризмів “All About Everythіng” — “Усе про все”.
Інтерв’ю з Леонідом Сухоруковим інакше, ніж у вигляді афоризмів, зробити не вдалося.
— Пане Леоніде, яким був ваш перший афоризм?
— Допоки я живий, я вірю в безсмертя!
— Чому ви почали писати афоризми?
— Бо мені не вистачало слів.
— Що передує народженню афоризму?
— Що менше в голові думок, то більше афоризмів.
— Любите парадокси?
— Парадокс провокує думку.
— Ви коли-небудь помиляєтесь?
— Людина, котра не помиляється, — помилка природи.
— Але ж не всі визнають свої помилки...
— Усім нам властиво помилятись, тому не властиво визнавати свої помилки.
— Кажуть, гумор — уміння попадати в яблучко. А як щодо гри в попадання? Історія — це...
— ...те минуле, яке найзручніше сьогоденню.
— Диктатура — це...
— ...право голосу без права на вибір.
— Корупція...
— ...то міцна дружба на найвищому рівні.
— Гроші...
— ...це не все, але й не зовсім нічого.
— Гаразд. Ви вірите у воскресіння мертвих?
— Ні, дивлюсь на політиків, що виборюють переобрання!
— Політики непередбачувані?
— Політики — сюрприз навіть для них самих. А прямий шлях у політику — найдовший з усіх.
— Коли політики кажуть правду?
— Політики “демократично” проголошують те, що хоче чути народ, однак діють так, як вважають правильним самі.
— А як щодо правильності їх власної думки?..
— Політики не мають власної думки — вона у них завжди всенародна.
— Чужа дурість повчальна?
— Не смійся з чужої дурості — вона може дивитись на тебе з дзеркала.
— Наскільки кривим може бути дзеркало?
— Не довіряй дзеркалу — воно плутає ліве з правим.
— Коли ви говорите довше?
— Коли вагаюсь.
— Вийшла ваша книга в Лондоні. Як зіставляєте славу зі скромністю?
— Не вважаю себе великим — світ надто тісний.
— Що побажаєте нашим читачам?
— Смійтеся з себе й усміхайтесь іншим!
Інтерв’ю уявила собі Олеся Найдюк.
