Того ранку приміський автобус Харцизьк—Донецьк нагадував діжку з оселедцями. Адже на початку дня все передмістя їде до обласного центру, а увечері — навпаки. І мало хто з пасажирів звернув увагу на невисоку дівчину, яка несміливо просила зупинити автобус і намагалася дістатися виходу. Тільки один чоловік гукнув водієві, але той був незворушним, мовляв, у мене графік. «Зупиніться, людині пагано!» — наполягав пасажир. Але водій зупинив автобус, лише коли дівчина втратила свідомість і впала.
Чоловік, котрий сперечався з водієм, виніс потерпілу на вулицю. Пасажири, які хвилину тому й чути не хотіли про незаплановну зупинку, почали шукати в сумочках валідол і воду. Дівчині дали попити, вмили, привели до тями. З’ясувалося, що в неї — серцеве захворювання і вона саме їхала до кардіологічного відділення обласної лікарні. Хтозна, чим могла б закінчитися для неї ця поїздка, якби не чуйність пасажира, котрий у важку хвилину був поруч. До речі, він виявився рятувальником у повному розумінні цього слова — співробітником Головного управління МНС у Донецькій області, підполковником внутрішньої служби. Сергій Решетняк згодом зізнався, що найбільше його вразила байдужість, з якою оточуючі відповідали на прохання дівчини про допомогу. Вони всі поспішали...

Донецьк.