Закон Ільфа—Петрова (Рятувальне коло)
Одні плавають добре, інші плавають погано. Тонуть усі однаково.
Внесок у науку, зроблений теоремами і теоріями Канта—Лапласа, Бойля—Маріотта, Горшпрунга—Расселла, Ландау—Ліфшиця, хоч який великий, та внесок Ільфа—Петрова все одно більший, причому значно. Як для нас. Тому що одна справа — знайти підкову, і зовсім інша — зробити її. Не кажучи вже підкувати коня.
Тому в усіх — усього лише відкриття, а в Ільфа—Петрова — ще й винахід! І гласить він, от уже три чверті століття: рятування потопаючих — справа рук самих потопаючих!
Велич відкриття і значущість винаходу Петрова—Ільфа полягає ще й у тім, що, озброївшись знанням такого закону, кожен, хто не вміє плавати, може не потонути! Більш того, стати непотоплюваним!
Як має бути відомо всім, хто вчився краще за Митрофанушку хоч трохи, гроші породжують гроші, і з’являються вони на світ, як Іаков, тримаючи за п’яту Ісава, а правило, що стало законом, породжує закон. Суспільний закон. Що значить — використовуваний у суспільстві. І — стає правилом.
Отже, закон Ільфа—Петрова гласить про рятування потопаючих їхніми ж руками, з чого випливає, що до потопаючих нікому нема діла, оскільки діло це їх самих, потопаючих.
Але закон Петрова—Ільфа стосується не тільки потопаючих, тому що він, цей закон, — формула життя. А оскільки формула тим і зручна, що дозволяє робити будь-які підстановки у своє буквене значення (буквально всі), слово «потопаючі» в цій формулі-законі може бути замінене не одним іншим словом, а багатьма, в тому числі словами «замерзаючі», «голодуючі»... І тому перестати бути замерзаючими — справа рук самих замерзаючих, перестати бути голодуючими — справа рук самих голодуючих... От як перестати бути потопаючими.
Таким чином, закон Ільфа—Петрова не просто закон, а тричі закон, і навіть більше чим тричі. І тому дорівнює він не менш як трьом законам Ньютона! Як самі Ільф-і-Петров теж — Ньютон у квадраті!
І справді, хто голодує — може нагодуватись, хто замерзає — може зігрітись, необхідно всього лише виявити особисту ініціативу і докласти до неї власну енергію! А Простору і Часу в нас, як ні в кого — дівати нікуди!
І тому голодуючі й замерзаючі, які мають уряди, що їх не годують і не гріють, і які самі можуть себе нагодувати і зігріти, — такий народ (оскільки саме голодуючі та замерзаючі становлять у нас народ, як усі ситі й нагріті — уряд усіх рівнів, від найнижчого до найвищого) не пропаде, однаково — що з урядом, маючи його, що без нього!
От і виходить якесь порочне коло: уряд, знаючи, що народ якось обійдеться без його турботи, зовсім про нього не дбає, а народ, знаючи, що уряд про нього не дбає зовсім і не буде, обходиться без його турботи!
Так що за наявності такого кола, не так порочного, як рятувального, як можуть усілякі тут потопаючі та інші пропадаючі не врятувати себе самі своїми власними руками?!
