Сім’я Титаренків притягує до себе чуйністю та добротою з перших днів проживання на вулиці Щорса. За людяність і порядність сусіди й обрали Івана Степановича головою вуличного комітету. Він людина працелюбна й безвідмовна: кому зерно з базару привезе ще й у двір занесе, кому сміття вивезе, кому порадою допоможе.
Інколи буває терміновий дзвінок з ветлікарні чи ще там звідки, про те, наприклад, що вранці домашній птиці робитимуть вакцинацію. Ось цю новину сім’я Титаренків і доносить до кожного двору. Для всіх у них час є, для всіх тепла вистачає і роблять це на громадських засадах.
Якось розговорився я з Іваном Степановичем про його життя-буття й дізнався, що народився він у грізному 42-му році в селі Голованівка, яке в той час допомагало партизанам Холодного Яру. Пережив голод 47-го і післявоєнну розруху. А потім — армія, навчання, робота на Півночі.
У Магаданському краї жили вони з дружиною Іриною Олександрівною у повному достатку, та їх постійно тягнуло на Батьківщину. От і повернулися на рідну землю й до своїх людей.
Кам’янка Черкаської області.
