У важку ситуацію потрапила мешканка селища Холми Віра М. Апеляційний суд Чернігівської області 5 грудня 2013 року вирішив виселити її за позовом двох сестер із помешкання їхнього померлого 76-річного батька. З Миколою Тимофійовичем жінка прожила майже 12 років. Вона була вдовою, а він — удівцем. Хоча Микола Тимофійович старший за холмичанку майже на 16 років, в 2001-му вони вирішили жити разом та одружитися.
Господиня, за її словами, перейшла до нового дому з 36 курми, 12 індиками. Завели корову. Жінку через два роки зареєстрували за новим місцем проживання. «У 2005-му чоловік склав на мою користь заповіт, а в 2009-му він потай від мене написав договір дарування на своїх дочок!» — розповідає Віра Микитівна.
Старша дочка коментує рішення найріднішої людини так: «Батька побив її (Віри М. — Авт.) молодший син, який жив і тоді, як і зараз, у нашому дворі та ніде не працював, пиячив! У медкартці зафіксовані ті побої. Отоді батько й подарував мені та сестрі на двох великий будинок. Тато помер у серпні 2013 року, тож ми попросили Микитівну та її сина виселитися... Чесно кажучи, нам не хочеться, щоб велике помешкання нашої сім’ї перетворювалося на місце для зустрічей п’яничок».
Осудливе ставлення двох сестер до другого батькового одруження зрозуміле. Адже для них дім пов’язаний передусім з рідною мамою, а не з підозрілою жінкою, яка довгий час була безробітною. Пізніше сюди перебрався і її молодший син. А старший залишився у помешканні, де Віра Микитівна свого часу проживала з першим чоловіком.
Хоч би як там було і що б не казали нині, Микола Тимофійович все-таки дожив до останніх днів із другою дружиною. Дочки висловлювали невдоволення тим, як його годували, доглядали, витрачали пенсію. Намагалися купляти йому продукти. Однак старий чоловік не йшов на загострення стосунків з другою половиною, не виганяв її на вулицю. Можливо, його все влаштовувало? Тим паче знав, що великий дім все ж таки дістанеться дочкам...
Незважаючи на грудневе рішення апеляційного суду про виселення, Віра М. ще й досі мешкає у будинку чоловіка. При цьому відбулася низка судів стосовно відстрочення виконання терміну зміни місця її проживання. Заявниця писала у своїх зверненнях, що вона у власності ніякого житла не має, переїздити їй нікуди, зимовий період утруднює пошук квартири. До того ж, для зміни місця проживання їй необхідно перевезти корову, курей, кролів та корми.
Ухвалою Корюківського райсуду Чернігівської області від 26 січня 2014 року заява пенсіонерки була задоволена частково, виконання рішення суду про її виселення відстрочено до 23 лютого. У березні суд відмовив жінці у відстрочці. Апеляційний суд у кінці квітня ухвалив таке саме рішення.
Дочки не вважають, що викидають мачуху на вулицю: «Хай повертається до старшого сина, якого через пиятику кинула дружина. Місця там вистачить! Та й хатку у Холмах Микитівна придбала. Її тільки треба довести до пуття».
«Ми лише доглядаємо за тим двором за проханням господарів, які виїхали. Хата та продається. Ми показуємо її тим, хто хоче купити...» — спростовує факт придбання помешкання Віра Микитівна. Тепер вона чекає на співробітників виконавчої служби.
Корюківський район
Чернігівської області.
