Україна виконала одне зі своїх зобов’язань перед Радою Європи — демілітаризувала й вивела з підпорядкування силовому відомству пенітенціарну систему, і такий процес реформування позитивно оцінили експерти РЄ та Європейського комітету проти тортур.
Про це йшлося за організованим у Верховній Раді Комітетом ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності і Програмою сприяння парламенту України університету штату Індіана (США) “круглим столом”. Окрім самих законодавців, тему “Реформа державної пенітенціарної системи України” обговорювали не лише учені-теоретики кримінально-виконавчого права, а й ті, хто безпосередньо займається захистом прав людини у “зонах” —представники секретаріату Уповноваженого ВР з прав людини, і ті, хто від імені держави має забезпечувати дотримання законів і встановлених норм у специфічних місцях — керівники Держдепартаменту з питань виконання покарань, а також судді, прокурори, представники силових відомств.
Рівняння законодавців на світові стандарти утримання засуджених зрозумілі, бо, як зауважив голова профільного парламентського комітету Володимир Мойсик, “за станом цієї системи, ставленням суспільства до людей, які утримуються в місцях позбавлення волі, умовами утримання оцінюється загальний стан цивілізованості держави, демократії та гуманізму в сучасному світі”.
Але не менш очевидною є і розбіжність між ухваленими найвищим законодавчим органом нормами та їх втіленням “за колючим дротом” залежно від свідомості працівників департаменту виконання покарань і фінансування цієї специфічної галузі.
Вибір у держави та суспільства не такий уже й великий: або будувати нові в’язниці, або “зводити в абсолют” законослухняність громадян, декриміналізувати законодавство. Але в будь-якому разі без перевиховання громадянина —чи тут, на волі, чи там, за гратами, добра не жди. Важко не погодитися з головою парламентського комітету Володимиром Мойсиком, котрий нагадав співрозмовникам, що “перетворення у пенітенціарній системі покликані служити єдиній меті — гуманному ставленню до людини, яка, хоча й схибила на життєвому шляху, проте залишилася громадянином країни, а також захисту її прав і свобод, поверненню її суспільству здоровою, працездатною, із твердим наміром жити за моральними нормами, не порушувати закону”.
Зійшлися на потребі доопрацювання стратегії реформування кримінально-виконавчої системи, запровадження елементів служби апробації, прискорення прийняття законопроекту про державну кримінально-виконавчу службу.