«Заздрю рабам. Вони знають наперед, що буде, тому що в них є переконання. А лицар кожного разу стоїть на роздоріжжі і робить вибір, як йому діяти».
(К/ф «Убити дракона»).
От сцена з фільму «Іграшка». Деспот-директор викликає до себе підлеглого і вимагає від нього зняти штани й у такому вигляді пройти установою. Вражений, але слухняний співробітник виконує наказ... Не менш вражений директор запитує: «То хто ж з нас більше чудовисько? Я, який наказав вам, чи ви, що підкорилися мені?»
Залишаючись інфантильним виконавцем, залежною і керованою, зручною і слухняною, людина втрачає, або так ніколи і не стає автором власного життя. І росте, образно кажучи, окультурене дерево, штучно позбавлене дару саморозвитку, вільного цвітіння.
Така собі «правильна людина», «свідомий член суспільства», «старанний працівник» може бути вірним прапороносцем будь-якого кодексу, але при цьому не мати свого обличчя, внутрішнього духовного стрижня. Життя, присвячене такому зовнішньому обов’язку, і справді непривабливе. Людині слід самій творити свій моральний закон, відчути свою внутрішню силу. У цьому нам допомагає сумління.
Щоб не бачити у внутрішньому дзеркалі власну недосконалість, дехто воліє «спати», може прожити все життя, так і не прокинувшись. Це називається втечею від сумління. Той, хто втікає від самого себе, боїться докорів сумління. Але за втечу від совісті він розплачується безсонням, депресіями, соматичними порушеннями. Найстрашнішим наслідком є втрата сенсу життя, переживання нудьги, безсилля, власної неспроможності. А той, хто шукає високий сенс свого життя і взяв на себе відповідальність і сміливість за його справдження, є по-справжньому вільний. Пробудження часто супроводжується втратою матеріальних благ, кар’єри, престижу, але робить людину вільною від будь-якого тиску ззовні. Слова Володимира Висоцького «Я не люблю насилля і безсилля» — про неможливість принизити когось і бути приниженим і необхідність зберегти внутрішню шляхетність, честь і особисту волю?..
Прислухаючись до тихого голосу власного сумління і відповідаючи за свій вибір, людина, можливо, обмине позицію вправного маніпулятора чи слухняного виконавця і підніметься до рівня вільної людини.
Тетяна ГУРЛЄВА, Інститут психології ім. Г. Костюка Академії педнаук України.
