У свої 28 років Олег ГРИФ (його творчий псевдонім) — переконаний фаталіст. Ще в дитинстві він не раз побував «на межі»: то в чотири роки солярки ковтнув — насилу відкачали в реанімації; то шестирічним, перебігаючи дорогу, завмер, дивлячись на автомобіль, що наближався, — і ледве не потрапив під колеса. У дорослому житті також було чимало крутих віражів, коли знаходився на волосок від біди... Згодом Олег Михайлович збирається описати їх у сценарії пригодницького фільму або телесеріалу. Про те, як жив, служив, працював і... став співаком. Адже Олег упевнений: якщо він, незважаючи ні на що, ще живий, то на нього покладена особлива місія. І це — музика.
Потяг до ефіру звуків Олег відчув ще в дитинстві. Родина до музики не мала жодного відношення: батько — водій, мама працювала на будівництві. От тільки дід Петро, самостійно освоївши вісім музичних інструментів, грав на весіллях.
У початковій школі вчителька, помітивши в Олега здібності, порадила йому співати у хорі. Але це було не те. Подобалася йому зовсім інша музика. Співати він соромився, але міг, наприклад, цілими днями наспівувати... інструментальні композиції. А за касету Олександра Розенбаума він погодився чотири дні мити машини в майстерні родичів. Навчившись грати на шестиструнній гітарі, до пухирів і мозолів підбирав на слух улюблені пісні. Армія, внесла свої корективи в життя Олега. Після того як «діди» розбили в друзки гітару, він багато років не тримав її в руках.
«Ні на кого ніколи я не працював і не буду» — це принцип Олега. Прийшовши з армії, здав екстерном іспит на права водія і зайнявся ремонтом автомобілів. Тепер у нього своя автомайстерня, реанімує «майже металобрухт». Серед суміжних спеціальностей, що опанував за стільки років, тільки робітничих шістнадцять... А зараз надолужує прогалини в музичній освіті й освоює нові професії — композитора, поета і співака. Чому це раптом? Душа співає!
Свій перший вірш «Зірка злітає раз у століття» Олег написав років сім тому і подарував коханій дівчині. У хлопця були найсерйозніші наміри, але її родина настояла на їхньому розриві: бідний, мовляв. Після почутих від Надії слів «ти мені не потрібний», вирішив довести всьому світу, чого він вартий. Працював, як проклятий. І довів. Насамперед собі. А потім і дівчині, тільки іншій — Світлані, що допомагала йому в усьому. Адже хто може бути кращий за надійну подругу? Через два роки, перед народженням сина Ігоря, вони одружилися. Саме наспівуючи малюку на його прохання «щось замість колискової», Олег став складати пісні і зрозумів, що музика — його покликання.
Так з’явилася ідея записати диск, яку гаряче підтримав директор охоронної фірми «ІVK securіty» Павло Кажан. Пісні народжувалися швидко: спочатку награвав музику, а потім хвилин за 20 знаходив слова. За півроку створив 15 композицій. Деякі з них уже записано на студії звукорежисером Олександром Федоренком, над аранжуванням інших ще працює заслужений артист України Володимир Гризлов. А присвячену діду пісню «Тумани Петра» уже транслює «Взрослое радио». Саме там першими побачили талант Олега Грифа і підтримали молодого співака і композитора. Випуск альбому «Наївний хлопчисько» заплановано на літо. А присвятити його Олег Михайлович хоче своєму кумирові й зірці української естради Наталі Могилевській.
