Сумне перше місце в Україні за фактами торгівлі людьми минулого року посів Крим. Тут за такими злочинами заведено понад 40 справ.
За всю практику Кримського правозахисного центру на півострові було порушено понад 700 кримінальних справ із торгівлі секс-товаром. Щоправда, в результаті обвинувачувальні вироки отримали не більше як 20 сучасних работорговців. У 1998 році, коли Україна перша в СНД запровадила кримінальну відповідальність за оборудки з «живим товаром», міліція розслідувала лише два таких випадки. Стільки само вироків винесено нині в одному Севастополі. Останні 12 фактів (виявлених міським відділом з боротьби з торгівлею людьми й злочинами у сфері громадської моралі) організованого вивезення за кордон українських дівчат перебувають у стадії досудового слідства чи розгляду в судах. У них зафіксовано сексуальну експлуатацію наших землячок у країнах Близького Сходу і Європи, використання в порнобізнесі й навіть у... військових конфліктах.
Зазвичай об’єктами продажу, як і в давні часи работоргівлі, стають жінки, котрих під виглядом працевлаштування чи заручин вивозять за кордон у сексуальне рабство чи використовують як дармову робочу силу. Та українське законодавство не встигає за новими формами рабства й менджування людьми.
Нині дедалі частіше іноземці використовують наше жіноцтво як дітородні машини, потім розлучаються, висилають чи продають. Але у вітчизняному законодавстві статті стосовно такої форми сурогатного материнства ще не передбачено.
Почастішали випадки вояжів дівчат за кордон до потенційного «жениха з Інтернету», де замість щасливих одружень «наречених» змушують безплатно доглядати за немічними батьками чи родичами ініціаторів запрошень. Або «запрягають» в іншу роботу, аж доки не закінчиться термін візи.
Насторожує те, що людолови виявляють зростаючий інтерес саме до Криму. Чи не тому, що за статистикою, при загальноукраїнському показникові 26 відсотків людей, котрі живуть за межею бідності (чий прожитковий рівень не перевищує 220 грн.), на півострові таких щонайменше 40 відсотків? Штовхає за кордон економічно активну категорію населення — кримчанок працездатного віку і чоловіків — брак робочих місць, нікудишні умови роботи, нераціональність галузевої структури, низький рівень оплати праці. Це при тому, що на півострові майже половина населення — пенсіонери!
Злидні стають і причиною зростання домашнього насильства. Захищати права жінок, коли, за даними місцевої міліції, щодоби кримчани скоюють від 120 до 200 кримінальних діянь, стає дедалі важче. Майже половина повідомлень, які надходять у чергові частини відділень УВС, — про брутальне домашнє насильство. Саме серед родичів скоюється більш як 40 відсотків усіх зареєстрованих убивств, причому на одне загублене життя чоловіка жінкою (зазвичай як самооборона від крайніх форм пияцтва, побоїв і знущань) припадає сім убивств жінок чоловіками.
Якщо зважити, що орієнтовно від трьох до семи мільйонів українців виїхали на закордонні заробітки, виходить, на економіку інших держав працює кожен п’ятий наш земляк.
У цій людській річці свої чорні справи роблять різномасті бандити. Підраховано, що з десяти людей, котрі виїхали працювати за кордон, п’ятеро зникають безвісти. За даними світової статистики, щороку від нинішніх рабовласників страждає майже мільйон осіб, а злочинці заробляють на цьому жахливому бізнесі від 7 до 12 млн. доларів. Чимало емігрантів їдуть на чужину нелегально й не мають там жодних прав. Цей бізнес на людському горі триває. Бо не припиняється відплив людей за кордони через безвихідь.

Крим.