Історія Яни підняла в нашій «Сім’ї» несподівану тему — «Неможливі взаємини». Найчастіше вони виникають через невідповідність: характерів, соціального і цивільного статусів, цілей та ілюзій. Але тяжіння є: він добрий і безутішний, а в неї жалісливе серце і пироги в духовці. І от уже двоє разом і порізно водночас. Адже живуть вони кожний за своїм сценарієм...
До слова, історія Яни викликала дуже неоднозначну реакцію. От найбільш цікаві відгуки.

Геннадій (39 років, одружений):
«Не поважаю я чоловіків, котрі замість того, щоб з дружиною спільно дітей своїх виховувати, — по бабах бігають: мовляв, кривдять мене, утіште! Не вірте таким «бідненьким і нещасливеньким»... Невже з заплющеними очима одружувався? А якщо вже влип та ще й діток наплодив — терпи, працюй, нащадків на ноги піднімай. Ще гірше, коли «жонатик» між дружиною і коханкою мечеться: там звичка і комфорт, а там яскраві пристрасті, свіжі стосунки. Та згодом гострота почуттів згасає, а претензії плодяться, немов таргани на брудній кухні. Отут і проявляється уся неможливість... Тож сидіть краще вдома, джентльмени! А ви, дами, шукайте собі не окільцьованих пташок. Навіть якщо вони не так солодко співають».
Лана (27 років, незаміжня):
«Ця історія дуже схожа на мою власну. Мій коханий живе в іншому місті, ми зустрічаємося тільки під час моїх частих відряджень. У нього є родина, дитина. А я наразі вільна. І хоча мене завжди обурювало, коли подруги фліртували з одруженими, сама потрапила в пастку таких неможливих взаємин... Повна протилежність його дружини (і зовні, і за характером), я стала втіленням його найсолодшої мрії. Я також таке трепетне, ніжне, казкове, ставлення до себе відчуваю вперше. У хвилини одкровень він розповідав, що дружину не любить дуже давно, але живе з нею заради дитини, яку обожнює. Скільки разів бідкався, що дружина його ображає, безцеремонно спустошує кишені. Проте він продовжує жити з нею і навіть ревнувати її... Час від часу в мене настає прозріння, коли розумію, що в нас немає майбутнього, що його задовольняє така ситуація. Але мене — аж ніяк! Я намагаюся порвати з ним і звільнити своє серце для нової зустрічі. Тоді він, немов відчуває, починає закидати ніжними листами, обриває телефон, каже, що не переживе моєї байдужості і зради. Запевняє, що незабаром ми будемо разом. Але варто йому переконатися в моїх почуттях, усе повертається на круги своя. Так і ходимо по замкнутому колу. А я ж бо розумію, що його треба розірвати...»
Тетяна (24 роки, заміжня):
«Неможливі стосунки треба рвати! І байдуже, у шлюбі чоловік і жінка чи ні... Наведу приклад моїх батьків. Вони протягом довгих літ жили разом заради нас, дітей, але в родині не було ні любові, ні взаєморозуміння. Постійні скандали, погрози, крики — усе це окошується на дітях. Ми бачили, як батькам було важко співіснувати в цьому ареалі нелюбові, але нам від того було ще гірше... Тепер ми виросли — і вони розбіглися. Якби вони зробили це тоді, то, можливо, кожен із них ще створив би щасливу, повноцінну родину. Але свої молоді роки вони витратили на з’ясування відносин. Тепер вони літні люди і навряд чи зможуть знайти те щастя, про яке мріяли все життя... Та надія є. Адже коли людина вже розібралася в собі і своїх претензіях до інших, вона отримує ще один шанс (нехай п’ятий чи навіть десятий) зустріти Справжнє, Взаємне почуття. Особисто знаю пари, що знайшли своє щастя у другому шлюбі».
Сергій (33 роки, розлучений):
«Життя після розлучення не закінчується. Якщо не повторювати помилок першого шлюбу, далі все буде добре. Але в цій історії щось неправильне. Є дві аморфні й одружені перемінні та одна незаміжня константа. То, може, причина саме в ній? Якщо все так піде і далі, то ручуся головою, що й третього чоловіка вона також не втримає».
Любов (30 років, розлучена):
«Перший шлюб — завжди такий творчий, щирий! Незважаючи на свій досвід, вважаю, що за родину треба боротися, особливо якщо це перший шлюб. Можливо, це просто закорінений у мені міф, але якщо людина не зуміла жити до ладу зі своєю половинкою в першому шлюбі, вона навряд чи зробить щасливим ще когось. За межею розлучення знаходиш не тільки досвід і скепсис, а й імунітет до ілюзій і щастя».


Ведуча «Сім’ї»  Юлія ПОТАПЕНКО.