Комунальне майно, власником якого, за законом, є громада, має приносити доходи у спільну скарбницю — міський бюджет. Обстоювати це право громада змушена в судових залах. Опонентом її, хоч як це дивно, виступає... держава.
Заступник херсонського міського голови Ігор Козаков, котрий опікується питаннями комунальної власності, переконаний: конфлікт інтересів полягає не в суперечностях законодавчої бази, а в намаганні чиновників підміняти закони відомчими наказами та інструкціями.
— Візьмімо як приклад відомче житло. З одного боку, громада повинна брати його на свої плечі. Причому власники зобов’язані передавати такий житловий фонд у належному стані. З другого — вкладати кошти у житлові будинки, гуртожитки, які передаються місту, власники не бажають, вишукуючи для цього будь-які причини, сподіваючись на міську казну.
Де брати гроші? Та з тієї ж таки власності. Адже в більшості житлових будинків, гуртожитків розташовані магазини, перукарні, кафе, інші побутові об’єкти, що за логікою мали б приносити в бюджет чималі доходи від оренди або в разі продажу.
Але коли доходить до складання акта передачі, то ті будинки, де є такі приміщення, виявляються... без першого поверху! Він кудись зникає. Його або вже продали, або передали в оренду окремо, і кошти від цього йдуть не в міський бюджет, а в державний чи тому підприємству, котре передає будинок у комунальну власність.
— Відомчий власник робить це свідомо, на власну користь, — пояснює голова Фонду комунального майна Василь Сотниченко.
Порушується закон, згідно з яким об’єкти мають передаватися з усіма вбудованими й прибудованими приміщеннями: магазинами, кафе, перукарнями. Від таких оборудок кошти обминають місцевий бюджет, утримувати житло в належному стані немає за що.
Вносить свою лепту у такі комбінації, на жаль, і саме регіональне відділення Фонду держмайна. Зрозуміло, що насамперед там прагнуть виконувати програму приватизації для наповнення держбюджету. І йдуть найлегшим шляхом. Замість того, щоб працювати з об’єктами незавершеного будівництва, яких чимало у Херсоні та по районах, «вилучають» на продаж привабливі об’єкти в обласному центрі, керуючись відомчими наказами, які не завжди узгоджуються із законом.
Сьогодні ця ситуація настільки загострилася (адже йдеться про наповнення міського бюджету!), що і в прокуратурі, і в УМВС, і в господарському суді на розгляді перебуває чимало позовів і звернень з приводу законності продажу того чи іншого об’єкта.
«Наш будинок передали з-під опіки підприємства на баланс міста, та створений ЖЕК не в змозі вирішити проблеми ремонту комунікацій, даху, системи опалення. А скористатися коштами, здавши в оренду перший поверх, ми не можемо — він проданий у приватні руки. Хіба це правильно?» — запитують виборці у народного депутата, першого заступника голови Комітету Верховної Ради з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій Володимира Демьохіна.
— На превеликий жаль, у регіонального відділення ФДМУ відсутня якась певна стратегія у приватизаційній політиці, вважає народний депутат. Маємо звичайний «дерібан» державної власності, відсутня доприватизаційна підготовка об’єктів. Відділення являє собою фірму, що займається оформленням продажу власності. Перелік об’єктів, що йдуть з молотка, складає цілий список. «Заслуга» фонду, наприклад, — в повному розбазарюванні майна заводу напівпровідникових виробів, комбайнового, суднозаводу, новокаховського «Сокола», інших стратегічних для економіки області підприємств.
Ще один приклад. Господарський суд розглянув скаргу РВ ФДМУ, у якій він просив Феміду виселити орендаря з відомчого будинку, що передається місту. Суд відмовив позивачу на тій підставі, що орендар уклав угоду з власником в особі громади. Апеляційний суд ухвалу залишив без змін...
