Пророцтво Ісайі
Народ, для якого анекдоти потрібніші та важливіші за Історію, приречений. Жити в анекдотах замість Історії.
Серед відомих скарбів гномів можуть бути також і казки про них. Про гномів, а не про скарби.
Певна Велика Країна, про яку цілком достатньо сказати, що була вона Казковою країною, займала таке чудове місце під Сонцем (і Місяцем із зірками), що кожний, хто колись побував у ній, хотів залишитися назавжди або побувати бодай ще раз.
Адже Країна була не лише казково красива, а й казково багата.
А жили в цій Казковій країні такі собі гноми. Котрі, хоча й не були велетнями, великі були своєю кількістю. З чим навіть велетні змушені рахуватися, оскільки кількість — та сама величина.
По сусідству з гномами жили такі собі карли. Котрі, хоча й були такими само, як наші гноми, завбільшки, однак називалися не гномами, а карлами. Через розмір своєї душі: душа в них була набагато менша, ніж у гномів. Тому, хоча й намагалися карли видати себе за істот, більших, ніж гноми, бути такими заважав їм розмір їхньої душі. Величина якої, як відомо, важливіша за розмір тіла.
На відміну від гномів, що жили плодами праці своїх рук і тому були працьовитими, карли були діяльними: вони не сіяли і не саджали, не орали і не копали, а складали і розповідали казки... Причому — всім. Усім, окрім таких, як вони самі, тобто карлів. Бо навіщо ж одні карли будуть розповідати свої казки іншим карлам?! Які самі можуть розповісти їм такі ж!
Гноми, що вміли складати пісні, а складати казки — аж ніяк, слухали оповідки карлів, опустивши вуха, і навіть руки, які тепер опускалися вже самі, як вуха — від самого початку.
Наслухавшись казок, гноми стали трудитися дедалі менше й дедалі більше — слухати казки, а деякі навіть самі почали складати казки і розповідати їх іншим. Іншим гномам. Тож тепер гноми тільки те й робили, що поринали у мрії про казкове життя. Тобто про життя, як у казці.
Звісно ж, важко життя справжнє, таке, як воно є, зробити казковим. Яким хотілося б, щоб воно було. Однак якщо самі гноми і не могли зробити його таким, то за допомогою карлів не лише зуміли, а й змогли. Бо дуже вже вони допомогли. Потрапити в казкове життя. Точніше, потрапити в життя у казці.
Тож тепер гноми живуть не там, де жили колись, де жили завжди, а — у казці! Казці про них. Казці про те, як казкове життя гномів перетворилося для них на життя у казці.
Котру, казку про гномів, розповідають тепер уже карли — карлам, одні — іншим.
