— Дивний факт, джентльмени! Ленін ніколи не був у нашому місті, а на перший з’їзд Рад, де він, до речі, став головою, його висунули саме жителі Одеси!
— А, як на мене, нічого дивного, сер. Просто одесити, щоб бути вже точно упевненими, що він в Одесі вже ніколи не з’явиться, про всяк випадок знайшли йому пристойну роботу в Москві...
***
— А от як ви гадаєте, джентльмени, що було б, якби в сімнадцятому році «Аврора» підійшла до берегів Одеси?
— Я гадаю, сер, одесити виявилися б пильнішими і не клюнули б на холостий постріл...
***
— Як ви думаєте, джентльмени, чи можна все-таки відродити в нашій країні дворянство?
— А чому б і ні, сер? Відомо, наприклад, що навіть засновник нашої в недалекому минулому соціалістичної держави теж був із дворян.
— А от цікаво, чи доводилося йому в його революційній діяльності бувати на балах, танцювати мазурку чи хоча б писати дамам вірші в альбом?
— Безперечно, сер. Але тільки з метою конспірації...
***
— Цікавий факт, джентльмени! До революції професія настроювача роялів була у нас в Одесі однією з найпрестижніших.
— Що ви хочете, сер! До революції в одеситів було ще, як то кажуть, що ховати в рояль...
***
— Ви знаєте, джентльмени, я вперше граю в рулетку: дуже боюся програти і залишитися, вибачте, без штанів...
— Сміливіше, сер! Я вам раджу — ставте на червоне!
— Нізащо, сер! У нас, як ви пам’ятаєте, вже один раз поставили на червоне і залишилися, вибачте, не лише без штанів, а й без усього іншого!..
***
— Відомо, джентльмени, що виступи Утьосова збирали юрби народу ще в роки революції...
— Так, сер. Пам’ятаєте, наприклад, це знаменне стовпотворіння біля Фінляндського вокзалу?
— Даруйте, сер! Ви що, забули, хто там виступав?
— Ні, я пам’ятаю. Але це була урочиста частина. А в концерті, сказали, співатиме Утьосов! От і збігся народ...
***
— Чи не здається вам дивним, джентльмени: у нас в Одесі стільки усіляких пам’ятників, ледве не в кожному сквері, і серед них немає жодного кінного?
— То це, мабуть, тому, сер, що, за свідченням очевидців, Леніна зовсім неможливо було вмовити сісти на коня...
***
— Я десь читав, джентльмени, що деякі так звані нові вкладають великі гроші у виборчі кампанії комуністів. Невже вони не розуміють, чим це їм загрожує?
— А мені здається, сер, якби комуністи й прийшли до влади, то компроміс із новими вони б дуже легко знайшли.
— Який саме?
— Ну як! Просто тоді на пам’ятниках Ленін стояв би не на броньовику, а на «Мерседесі», а в руці в нього була б не кепка, а мобільний телефон!..
Публікацію підготував Георгій ВОРОТНЮК.
