У формуванні особистості дуже важливо, щоб чудовий світ природи й краси, музики й творчості, фантазії та гри, який оточував дитину до школи, не зачинили перед нею класними дверима.
Навчання у перші місяці і роки шкільного життя не повинно стати єдиним видом діяльності. Але не можна його також пристосовувати до дитячих розваг і радощів, навмисно робити легшим тільки для того, аби дитина не сумувала. Її потрібно готувати до найголовнішої справи людського життя — до серйозної наполегливої праці.
Не клас, а окремі діти
Перші дні й місяці навчання дуже важкі. Перед учителем сидить не клас, який розуміє кожен його рух, а окремі діти. Вчитель — ніби диригент у новому, тільки-но створеному оркестрі. І як важко даються перші акорди. Скільки зусиль має докласти диригент, щоб інструменти зазвучали в унісон, але при цьому, щоб усі бачили і чули красу та співучість кожного.
Завдання початкової школи — поступово привчити учнів долати труднощі не лише у фізичній, а й в інтелектуальній праці. Дитина самостійно має навчитися долати труднощі. Інакше їй загрожує лінь думки, яка поступово розбестить і сформує в неї легкодумне ставлення до життя. Хоч як це парадоксально, найчастіше таке трапляється зі здібними дітьми: процес навчання не відкриває перед ними посильні труднощі. Саме тому іноді батьки дивуються: «У садочку всі казали, що дитина дуже здібна. Чому ж у школі має погані оцінки і так багато помилок у роботах?».
«Дуже добре» — теж погано
У ранньому дитинстві Максим дуже часто хворів, був фізично ослабленим. Тому будь-яке його бажання завжди виконували, а кожен вчинок оцінювали тільки словами «чудово», «прекрасно», «ти — найкращий». З перших днів у школі Максим заявив, що все знає, все вміє і вчитися йому необов’язково. На уроках хлопчик не слухав, крутився, заважав іншим, відволікав їх. Результат — невстигання, непорозуміння з дітьми. Батьки обвинувачують учителя і не замислюються над тим, що причиною цього є їхня завищена оцінка можливостей свого чада.
Перемога власними силами
У класі — різні за розумовими здібностями діти. Є сильніші, підготовленіші, розвинутіші, а є і слабші. Тож важливо не втратити сильну дитину, і не залишити «за бортом» слабеньку. І тій, і тій потрібно допомогти. Приміром, розв’язання задач на уроках математики — це пробний камінь першої заповіді виховання: дати дитині відчути радість успіху у розумовій праці. Адже як буває легко й радісно на душі, коли учень уперше САМ розв’язав задачу.
Дозвіл на жорстокість
У дворі Іванко «грається»: поцілює камінчиками в маленьких цуценят. Поруч стоїть його мама, спостерігаючи за сином. Вона милується своїм чадом. На зауваження перехожих, усміхаючись, відповідає: «Та він же нікого не вбив». Для неї — це дитяча забава. Вона не задумується, що цей «жарт» — перші паростки жорстокості.
Мислення вирізняє людей
Батьки мають з дошкільних років вчити не просто бачити, а й порівнювати та оцінювати речі, якості, явища — вчитися знаходити взаємозв’язок. Якщо навколишній світ не стане для дитини джерелом пізнання, — вона не навчиться мислити.
Ірина ПОГРЕБНЯК,учитель-методист.
Київ.
