На складах теплової генерації його запаси неухильно скорочуються
Як на вашу думку, що повинен придбати дбайливий господар перед тим, як зима має постукати у двері? Запитання може видатися наївним і навіть банальним. Адже всі знають, що без визначеного багаторічним досвідом запасу палива у зимові холоди доведеться досить сутужно і самому господарю, і його домашнім. А коли слід подбати про достатню кількість вугілля у коморі? Будь-який школяр відповість традиційною народною приказкою про рукавички, перевірити наявність яких слід одразу після настання яблучного спасу.
Паливно-енергетичний комплекс держави і є тим самим господарем. Тільки комора в нього набагато об’ємніша, а обігріти слід усі будинки, підприємства тощо. Схема здається простою й відпрацьованою. Треба лише час від часу робити переоблік, поповнюючи відповідні запаси. Так має бути в ідеалі. Так записано і в прогнозному балансі електроенергії та палива на 2—4 квартали 2004 та 1 квартал 2005 років, затвердженому Міністром палива та енергетики Сергієм Тулубом і погодженому віце-прем’єр-міністром Андрієм Клюєвим.
Там чорним по білому записано, що на початок жовтня на склади Національної акціонерної компанії «Енергетична компанія України», очолюваної Олегом Дубиною (саме ця структура, а не Мінпаливенерго, відповідає за окреслений напрямок), має бути завезено 2 402 тис. тонн вугілля. А його запаси на 1 листопада повинні становити 2 299 тис. тонн. Володіючи ними, теплова генерація може більш-менш спокійно зустріти зимові холоди.
Якщо ж взяти оперативні дані поставки і наявності палива, скажімо, за 13 жовтня, то картина вимальовується не дуже оптимістична. Згідно з цим документом загальна кількість вугілля на складах теплової генерації становить 1 667 тис. тонн. Це з урахуванням генеруючої компанії «Східенерго» і всіх ТЕЦ. А 17 жовтня його залишилося вже 1 551,9 тис. тонн. Не треба бути математиком або економістом, щоб зрозуміти, що з такою кількістю палива на душевний комфорт наших співгромадян розраховувати досить складно.
Ті самі оперативні дані промовисто свідчать, що запаси вугілля на складах не поповнюються, а навпаки —зменшуються. Так, із 65,3 тис. тонн середньодобової потреби у вугіллі енергетикам відвантажується 53,5 тис. тонн. Як бачимо, ні про яке накопичення напередодні вкрай відповідального зимового періоду не йдеться. Дякувати Богові, справжні холоди ще не настали, тож можна деякі справи відкласти на завтра. Але гіркий досвід щороку вчить нас, що зима завжди захоплює зненацька. То невже цей рік також не стане винятком у горезвісній практиці звичного «авось»?
Якби проблема полягала тільки в сподіванні на вдалу роботу з «коліс», це було б ще півбіди. Річ у тім, що в Україні відчутно спостерігається дефіцит вугілля так званої газової групи. Власний його видобуток, на жаль, недостатній. Водночас з антрацитом проблем в Україні ніколи не було. Втім, сім з тринадцяти вітчизняних ТЕС працюють саме на паливі газового типу. Його також застосовують і в металургії, яка має змогу закуповувати це вугілля за вищою ціною. Зрозуміло, якщо енергетики підуть цим шляхом, доведеться неминуче підвищувати тариф на виробництво однієї кіловат-години. А до кінця осінньо-зимового періоду цього робити аж ніяк не можна.
Енергетики сьогодні не володіють вільними коштами для створення запасу вугілля, їх вистачає хіба що на поточні витрати. Коли це питання перебувало на контролі галузевого міністерства, то щороку кошти знаходили за допомогою кредитів. У такий спосіб вдавалося заповнювати склади напередодні осінньо-зимового максимуму. Поточний сезон виявився у цьому плані дещо унікальним, оскільки своєчасних виважених кроків з боку керівництва Енергетичної компанії України у цьому напрямі досі не відчувається.
Зрозуміло, нова структура повинна пройти певний шлях від організаційної до практичної роботи. Однак період становлення чомусь невиправдано затягнувся. А зима, яка от-от постукає у двері, суворо перевірить не якість проведених ремонтів у нових приміщеннях НАК «ЕКУ», а насамперед готовність названої структури до проходження піку навантажень осінньо-зимового періоду 2004—2005 років.
Фахівці бачать два паралельні шляхи виходу із ситуації. Перший: тимчасово, але терміново перевести енергоблоки ТЕС, які працюють на вугіллі газової групи, на спалювання газу, накопичуючи тим самим вугілля на складах. Другий: допустити на вітчизняний ринок певну частку імпортного вугілля цієї групи. Хтось може заперечити, що палити газ економічно не зовсім вигідно. Це справді так. Проте без цього нам не вдасться (і ніколи не вдавалося) закласти на склади необхідну кількість вугілля.
Тут слід врахувати один нюанс. Нині, коли графік роботи блоків теплової генерації задає не диспетчерська служба НЕК «Укренерго», а розпорядник системи розрахунків ОРЕ, виходячи із цінової заявки на кожен блок, не завжди враховуються інші чинники, приміром, режим роботи мережі. Крім того, є велика вірогідність того, що блоки газової групи просто залишаться поза робочим списком через вищу ціну енергоносіїв, а значить — не отримають оборотних коштів для накопичення вугілля.
Досвід попередніх років свідчить: якщо станом на 1 січня склади теплової генерації заповнені принаймні 2 200 тис. тонн вугілля, то можна впевнено стверджувати, що в опалювальний сезон вдасться уникнути форс-мажорних обставин.
На сьогодні багато можливостей вже втрачено, але трохи часу для виправлення ситуації ще є. Треба лише розумно розпорядитися ним, позбавившись порожніх амбіцій і взявшись до справи всім тим, від кого залежить забезпечення споживачів теплом і світлом у найближчі кілька місяців.
