З усіх загадок навколо чи не найбільше цікавості у маленької людини викликає питання її приходу в цей світ. Цю загадку вона активно розгадує з самого малку, часто змушуючи дорослих ніяковіти. Як правильно говорити з дитиною на теми статевого життя? Із цим запитанням звертаюся до завідувачки кафедри психології і педагогіки Київського інституту бізнесу та технологій Людмили ГРИДКОВЕЦЬ (на знімку).
— До періоду статевого дозрівання яку інформацію з означеної теми має отримати малюк?
— Взагалі дитина має знати максимум, але відповідно до її віку. Якщо, скажімо, трирічний малюк підходить до мами й питає: «Де я взявся?» то вона повинна насамперед сказати: «Народився». І жарти про лелеку чи капусту, і складні енциклопедичні пояснення — це крайнощі. Треба чітко розуміти, що вся інформація має даватися відповідно до запиту дитини і її віку. Якщо, наприклад, дівчинці чи хлопчику, які ще нічого не знають, почати раптом детально розповідати про статеві органи, одразу виникне їх особлива над-цінність. А насправді статеві органи — це лише одна зі складових організму. І коли це пізнання відбувається комплексно, у дітей формується абсолютно нормальне розуміння цілісності людського організму і функцій його органів.
— В одній газетній публікації батькам рекомендували на непросте запитання: «Як я з’явився на світ?» відповідати... казочкою: «Жили собі король і королева. Вони до нестями кохали одне одного. Якось прокинулися вони вранці в обіймах одне одного, і королева відчула, що животик у неї побільшав. А незабаром у них знайшлася дитинка». Чи погодилися б ви з такою версією?
— Не погоджуюся категорично. По-перше, трирічна дитина не готова слухати довгі розповіді, а по-друге, в цьому віці домінують образи квіточок і тварин, а не людей. Вони навіть ближчі малюкові за образи принців і принцес. Відповідаючи на запитання дитини про її появу на світ, дуже важливо всю розповідь побудувати навколо саме її народження. Для зрозумілого змалювання цього процесу я завжди рекомендую батькам проростити пшеницю. Слова «насіннячко» і «сім’ячко» співзвучні. Отож проведіть аналогію між тим, як з насіннячка виростає рослинка (дитина спостерігає це), а з сім’ячка — дитинка. Поясніть, що сім’ячко тато саджає мамі в животик. Таким чином, у маленької людини складається цілісна картина процесу, який її цікавить. Наголошу, що завжди треба вживати правильну термінологію. Інакше ваш нащадок, побачивши, що правильними є інші слова, з іронією подумає: «Виросли й не знають, як це називається...» Тому вживайте конструктивні назви, зокрема статевих органів — «вульвочка», «пенісочок». Тоді маленька людина звикатиме адекватно сприймати все, що стосується статевої сфери. У 4,5—5 років діти починають активно цікавитися власними геніталіями — торкатися, розглядати їх. Це нормальний процес. Важливо, щоб батьки своєю неадекватною реакцією не зафіксували малюка в цьому стані. Бо якщо дорослі нервуватимуть і битимуться в істериці, дитина застрягне в стані, який визначається поєднанням двох протилежних емоцій: страхом та значимістю того, що вона зробила. Це, в свою чергу, може призвести до цілої низки психосексуальних деформацій.
— Але якщо батьки все ж застали малюка в такому процесі, як реагувати?
— Якщо батьки застали дитину за мастурбацією, то необхідно переключити її увагу на щось цікаве. Коли йдеться про те, що дитина знімає перед людьми штанці і показує геніталії, привертаючи в такий спосіб їхню увагу, то краще за все ситуацію перевести в площину жарту. Наприклад, сказати малюкові: «А якщо я зніму свої штанці перед людьми, як це робиш ти?» Діти мають певну специфіку: коли щось (навіть дуже дивне) роблять вони — їм це здається нормальним, але якщо те саме зробить дорослий — дітлахам стає за них соромно.
— А як батькам сприймати так званий дитячий еротичний фольклор, принесений зі школи, дитячого садка, вулиці?
— Якщо батьки дають дитині правильне статеве виховання, вона не приноситиме цей фольклор. А почувши щось таке, не сприйме. Бо просто не розумітиме, що тут смішного, і ставитиметься до таких речей більше як до збочення. Звісно, якщо батьки прогавили деякі аспекти, можна казати: «Мені не подобається, коли так висловлюються. Таке враження, що це вигадали люди, котрі вважають, буцімто їх знайшли на помийці, і т. д.»
А я наведу ще одну пораду. Нехай батьки, почувши непристойні жарти чи віршики, скажуть дитині: «Для позначення інтимних стосунків між чоловіком і жінкою людство створило і ніжні слова, і брутальні. Та навіть ті, хто вживає другі, колись закохаються і перестануть так висловлюватися». Пані Людмила схвалила цей варіант. Втім, тему не вичерпано. Про особливості статевого виховання підлітків читайте у наступних випусках «Сім’ї».
Розмову вела Тетяна КРОП.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
