У нашому будинку мешкає жінка. Трохи дивна й похмура, вона майже ні з ким не спілкується. От тільки бездомних собак і котів довкола неї завжди багато. А ще голову завжди пов’язує чорною хусткою. Місцеві бабусі кажуть, що колись у неї дорога відібрала щастя....
Років 30 тому Марія Семенівна мала вийти заміж. Її наречений — молодий і красивий інженер. Осуду сторонніх закохані не боялися — цілувалися прямісінько на вулиці. І до чого щасливою була тоді Марійка.
Настав довгоочікуваний день весілля. У дворі поставили великий стіл, потихеньку збиралися гості. Батьки і свідки вже поїхали до ЗАГСу, а молодята ніяк не могли зібратися. Звісно, Марія трохи нервувала, адже вони запізнювалися на власне весілля. Нарешті вийшли з дому, і наречений постійно заспокоював Марійку: «Не хвилюйся, кохана, встигнемо». Але не встигли... Дорогою машина врізалася в дерево. Що стало причиною цьому — вже ніхто не пам’ятає. Того дня наречений Марії Семенівни загинув у неї на очах...
Замість весілля був похорон, а наречена з тяжкими травмами лежала у лікарні. Кращі фахівці врятували їй життя, проте жити не хотілося.
Відтоді Марія Семенівна дуже змінилася. Ніколи її не бачили з чоловіками. Доки живі були батьки, вона спілкувалася з ними. Коли їх життєвий шлях закінчився, єдиними істотами, з якими Марія Семенівна розмовляла, стали бездомні тварини.
