— жартує директор об’єднання «Херсонліс» Валентин Слюсаренко. А коли серйозно — довірене йому господарство працює прибутково, до наданих державою близько трьох мільйонів гривень ще дев’ять заробили самотужки. Всі кошти спрямували на відтворення та захист насаджень.

Цьогоріч значно менше коштів — погодні умови вплинули — пішло на боротьбу з одвічним ворогом лісівників — пожежами. Здолали ще одного шкідника лісу — рудого пильщика. І це тоді, коли не залучали до боротьби авіацію: обробка насаджень з борту кукурудзяника —задоволення не з дешевих. Шкідлива комаха «з’їдає» значну частку зароблених коштів. А заробляють у «Херсонлісі» як тільки можуть, навіть свиноферму тримають !

— Для здоров’я лісу потрібно систематично проводити спеціальні рубки догляду, — зазначає Валентин Слюсаренко. Видаляти хворі, слабкі, нерозвинуті дерева, щоб краще розвивалася й почувалася решта. Ці дерева практично ні на що непридатні, тож здебільшого йдуть на дрова. Знайшли бажаючого покупця за кордоном, він бере наші дрова на виготовлення меблевого брусу по 18 доларів. Але за це нас без кінця шпиняють журналісти: мовляв, ліс вивозять з області, продають кудись... Приміром, у Скадовському морському порту вантажать деревину, до якої ми непричетні, її привозять з інших областей, а газети пишуть: не по-господарськи чинять херсонські лісівники.

Щоб пересвідчилися, що то за ліс вивозять з лісу, директор влаштував акулам пера прес-конференцію прямо... в лісі. Запросивши до участі місцевих і столичних науковців, екологів, депутатів. Для порівняння оглянули ділянки, де вже проведено рубку догляду і ту, котру належить очистити. Просто фізично відчувалося, як дерева чекають, коли їх доглянуть, «причешуть», розчистять — щоб дихалося вільніше. Процес цей — виробнича потреба. Адже ліс в найбільшій пустелі Європи — Нижньодніпровських пісках —рукотворний. Починається він з малесеньких сіянців, котрі дбайливо, вручну(!) висаджують у пісок. 5—7 тисяч рослинок треба висадити на один гектар, з яких у справжнє дерево виросте лише 300—500.

Є ще одна проблема у лісівників. Її розв’язання, вважають вони, залежить від влади на місцях. Свого часу рукотворні насадження, котрі створювали на державні кошти, передавали користувачам: радгоспам, колгоспам, щоб опікувалися ними. А нині є програма про передачу їх на догляд і охорону державі, тобто місцевим лісогосподарствам. Але в житті виходить зовсім не так, як на папері. Тож вирубують і вигорають, по суті, нічийні ліски, гайочки, а запобігти їх знищенню нема кому. Те саме відбувається і з лісосмугами.

— А тим часом на полі, де немає лісосмуги, вже нічого не посієш — усе видуває вітер, — зазначає голова одного з аграрних господарств Цюрупинського району, депутат обласної ради Віктор Нагребецький.

Весь ліс у Цюрупинському та Голопристанському районах створювали саме для того, щоб зупинити руйнівну дію пісків та вітрів. Свою місію він виконав. Нинішні природні зміни, особливо підтоплення, не кращим чином впливають на зелені легені планети. Якою буде їх доля? Це залежить від людей.

Херсон—Цюрупинськ—Гола Пристань.