Для маленьких онучат, які приїжджають на літо до своїх бабусь, село — справжнє відкриття світу. В загороді поважно рохкає свиня. На подвір’ї радісно кудкудаче курка: знесла яєчко, «не простеньке, а золотеньке». В садку весело брикає козеня. У холодку під деревом ліниво розлігся песик. Десь далеко протяжно мукає корова. По травичці дряпається жучок. З гілочки на гілочку пурхає горобчик. І все це — не в телевізорі, не в зоопарку, а наяву!
Бабуся знімає з ніжок туфельки: гайда босоніж! Вона дозволяє усього торкатися, гладити, пестити, тільки стежить, щоб півень не дзьобнув малих пустунів та щоб вони не вскочили десь у кропиву, не перечепилися і не забилися. А вгледіти за малечею, котра відчула необмежену волю, не так і просто. Ото щойно були поряд — і нема, лише якісь дві нові квіточки на городі виросли. І що то за диво?..
Івано-Франківська область.
