Таємниця його життя.Таємниця його смерті?

Згадка його імені дотепер справляє подвійний ефект. Одних людей воно наводить на спогад про низку дивних подій, що сталися ще в прадавні часи; в інших викликає подив, якщо не презирство. За словами визнаної у певних колах класиком окультизму Олени Блаватської, «люди нездатні зрозуміти, як цей «чарівник і маг» міг колись справляти враження, яке він справляв на своїх сучасників... Ніхто не повинен забувати про те, що серед його гарячих шанувальників були Шіллер і Ґете, і вони залишалися такими до самої своєї смерті. Ґете під час подорожі на Сицилію витратив чимало сил і часу, збираючи інформацію про Джузеппе Бальзамо на його батьківщині; саме на підставі цих численних записів творець «Фауста» написав свою п’єсу «Великий Кофта». Сама Блаватська впевнена в тому, що Каліостро був масоном вищих ступенів посвяти і що йому було відкрито містичні таємниці жерців Древнього Єгипту.

Згідно з більш приземленою версією, Джузеппе, вчинивши на батьківщині низку дрібних злочинів, змушений був тікати із Сицилії, після чого мандрував Грецією, Єгиптом, Аравією, Персією, Родосом і Мальтою. Ймовірно, тоді Каліостро набув знання в алхімії та окультизмі. Повернувшися до Європи, він привласнив графський титул і одружився з Лоренцою Фелічіані, надзвичайну красу якої використовував зі певною метою. Роз’їжджаючи Європою, Каліостро називався лікарем, алхіміком і масоном, продавав чародійні напої і ліки, алхімічне зілля, любовні й омолоджувальні еліксири. Зухвалість і винахідливість допомогли йому домогтися багатства й становища у вищому суспільстві Європи.

Відповідно до переказів, графський титул йому ще в дитинстві пророкувала його бабуся, трохи пізніше пророцтво підтвердила бродяча циганка. А матері Каліостро приснився сон, що після одруження з графською дочкою він став графом. Як би там не було, але 33 років наш герой справді прийняв титул маркіза Пеллегріні і графа Олександра Каліостро.

Учень і послідовник видатного містика (і авантюриста) XVІІІ століття Сен-Жермена, Каліостро стверджував, що володіє еліксиром безсмертя. Таємниці складання еліксиру він, нібито, пізнав у коптських монастирях у Єгипті, де вивчав хімію та алхімію. У цьому можна сумніватися, але, за спогадами сучасників, на четвертому десятку років граф виглядав двадцятилітнім. Одна з історій життя Каліостро говорить, що Людовік XV, вирішивши переконатися в його надзвичайних здібностях, запропонував графу великий алмаз найчистішої води, що дав тріщину. Взявши дорогоцінний камінь під слово честі на три дні, Каліостро повернув його королю цілим і неушкодженим, ніби тріщини ніколи не бувало! Інквізиція негайно оголосила Каліостро слугою диявола. Тому граф змушений був залишити Францію.

Зовні непоказний, Каліостро мав над жінками воістину магнетичну владу і притягальну силу. Перша римська красуня Лоренца Фелічіані, відмовивши найбагатшим нареченим, вийшла заміж за графа, у якого, до речі, навіть не було свого будинку. Подружжя Каліостро поневірялося країнами Європи. 1778 року Олександр (чи Джузеппе?) і Лоренца прибули до Санкт-Петербурга, до двору Катерини ІІ.

У Санкт-Петербурзі Каліостро «вигнав диявола» з юродивого Василя Желугіна, нібито повернув до життя новонародженого сина графа Строганова і запропонував Потьомкіну потроїти його золоту готівку з тією умовою, що одну третину золота візьме собі. Григорій Олександрович, якого вважали найбагатшою людиною Європи, погодився на це тільки задля розваги. Чим закінчилися експерименти, точно невідомо.

Імператриця спочатку дуже прихильно поставилася до Каліостро і його чарівної дружини. Не вдаючися сама до його послуг, вона рекомендувала придворним спілкуватися з графом для «пользы во всяком отношении». Але незабаром на голови подружжя Каліостро звалилася немилість — їм порадили заради «пользы во всяком отношении» виїхати за межі Російської імперії. А на сцені Ермітажного театру було поставлено комедію «Ошуканець», написану особисто імператрицею. Ошуканець — це граф Каліостро, описаний під ім’ям Каліфалкжерстона. Чудодія було представлено найяснішою авторкою як шахрая, шарлатана й ошуканця. Злі язики говорили, що причиною немилості стала інтрижка Потьомкіна з Лоренцою Каліостро.

З Петербурга граф утік до Варшави, звідти — до німецького князівства, а потім — до Англії. Втомившись від кочового життя, Каліостро вирішив купити будинок у Римі й осісти там назавжди. Однак, ледь приїхавши до «вічного міста», він був заарештований і опинився у замку Сант-Анджело за звинуваченням у численних злочинах, найголовнішим з яких було те, що він масон і «чарівник», котрий займається протизаконними й забороненими дослідженнями.

За це Каліостро засудили до страти на багатті. Перед виконанням вироку «архієретичні» документи графа (дипломи від іноземних дворів і товариств, масонські регалії і сімейні реліквії, книги та інструменти) було привселюдно спалено на пьяцца делла Мінерва. Серед них був рукопис книги про єгипетське масонство, що містив чотиритисячолітні таємниці єгипетських жерців. Слідом за всім цим мав би згоріти і сам засуджений. Однак, згідно з легендою, до Ватикану з’явився якийсь чужоземець і зажадав особистої аудієнції в Папи, пославши йому через кардинала-секретаря своє Слово. Папа негайно прийняв його, але аудієнція тривала всього три хвилини. І не встиг гість піти, як надійшло розпорядження скасувати страту графа Каліостро.

Його було перепроваджено до замку Сан-Лео. У похмурій камері фортеці Каліостро провів чотири роки. Причому після того, як він, за свідченнями очевидців, умудрився без будь-яких інструментів перетворити іржавий цвях на чудовий сталевий стилет, перелякані стражі закували його в кайдани. Роки, проведені у вогкому кам’яному мішку, зробили свою справу — безсмертний граф помер. Одні кажуть — від пневмонії, інші — від отрути, треті стверджують, що йому вдалося втекти і що він живий досі.

Нині в фортеці Сан-Лео (на знімку) і в містечку, що лежить біля її підніжжя, Каліостро вельми популярний. Тут є невеликий музей, присвячений графу Каліостро, а в барі внизу продають еліксир життя з портретом великого мага на етикетці.