* Падіння промислового виробництва в першому кварталі зумовить скорочення ВВП за цей період щонайменше на 1—1,5 відсотка — про рецесію і економічну агресію.

* Уряд збирається влітку розпочати системні зміни в податковому і регуляторному законодавстві — про «робимо, що можемо».

* «Укртрансгаз» підписав меморандум про реверсні поставки газу зі словацькою компанією Eusteam — про сонце, що зігріє.

Ділова дезактивація

У квітні стало відомо, що згасання економічної активності в першому кварталі цього року спричинило падіння промисловості на 5 відсотків. За силового політичного протистояння в індустріальних регіонах і глибокої фінансової кризи іншого очікувати було б наївно. У квітні силове протистояння набуло ще безглуздішого вигляду, оскільки, дякуючи зовнішньому втручанню, ділова активність вже і не віталася, і блокувалася. Шахтарів на Луганщині буквально тримали «за поли», щоб вони не йшли у забій, а то й просто поширювали байки про «міністерські ініціативи» за здорово живеш зняти з посади шанованого робітниками керівника, аби настроїти людей проти влади.

Скажу про тенденцію, яка народилася не у квітні, але цього місяця стала очевидною усім. Нашим «добропорядним» сусідам дуже кортить, щоб українська економіка не оговталася від кризи, яка накриває її так само. Сусідів лякає, що в нас може вийти з реформами те, чого в них не виходить. Для того треба досягти консолідованого розуміння того, що відбувалося з нами недавно і відбувається зараз. Треба припинити спекулювати на труднощах, бо вони скрізь однакові — і на сході, і на заході, і в центрі. Вони були 2011-го, коли Львівщина пасла задніх, і мали місце в першому кварталі цього року, коли Донеччина «просіла» глибше за інші регіони. Й тоді, й зараз реальний сектор економіки відчував на собі податковий і регулятивний тиск з боку влади. І проблеми були ті самі: корупційні схеми, тіньові оборудки, борги за енергоносії тощо. Тільки сліпий не бачить того, що майданні вимоги на зламі 2013—2014 років у Києві переважною мірою здебільшого перегукуються з вимогами, які лунають у східних регіонах країни.

Але такого, щоб у західних регіонах переживали за металургів, ще не було. «Як там справи? — перепитав мене наприкінці місяця мій приятель зі Львова. — Чи правда, що половину української сталі металурги дотепер виплавляють у доменних печах?»

Подумалося, вже менше половини, але неефективні технології виробництва сталевого прокату переважають. Проти першого кварталу минулого року металурги скоротили випуск прокату на 8 відсотків, сталі — на 9 відсотків і чавуну виплавили на 3 відсотки менше. Аби збагнути, як усе кепсько, сьогодні не треба зазирати в статистику — досить помітити неусміхнені обличчя людей на вулиці, як важко Нацбанку стабілізувати валютний курс гривні за мізерних резервів, як стрімко зростають ціни в супермаркетах, як за обсягами виробництва стрімко падає споживання продукції і послуг.

Падіння промислового виробництва в першому кварталі, як на мене, підкосить ВВП країни на 1,5 відсотка. На думку експертів, цього року економіка України впаде на 3—5 відсотків, а на відновлення зростання варто очікувати вже наступного року. Важливо інше: агресія східного сусіда має консолідувати всі регіони на справді системні реформи, координацію дій на урядовому, міжгалузевому, корпоративному, міжрегіональному рівнях.

Ефект стримування

Поки що цього не спостерігається. Уряду доводиться зважати на старий кістяк орієнтованого «на інше» чиновництва, на взаємозв’язок податкової реформи з адміністративною і пенсійною. Зрештою, системні зміни в Податковому кодексі, які б зупинили корупцію, небезпечно запроваджувати «з колес», бо за скороченням ставок податків стоїть втрата сотень мільярдів гарантованого доходу, потрібного для фінансування соціально спрямованих видатків. Перший заступник міністра доходів і зборів Ігор Білоус каже, що вони поки роблять те, що можуть: спрощуючи систему оподаткування наказами і розпорядженнями (у квітні набув чинності закон, який скасовує 113 дозвільних документів для бізнесу), напрацьовуючи системні зміни, про які піде мова вже в другому кварталі року.

За накручування соціально-політичної напруги на сході країни це можна назвати політикою стримування. Причому в широкому сенсі слова. У цьому переконуєшся, ознайомившись з рекомендаціями Антимонопольного комітету щодо недопущення необґрунтованого підвищення цін на продовольчі товари. Комітет визнає суттєве подорожчання деяких товарів. Від початку року, скажімо, за зростання гуртових цін на 19,6 відсотка, роздрібні ціни на цукор підвищилися на понад 29. За зростання гуртових цін на цибулю на 18,4 відсотка роздрібні підвищилися на 37,4. За зростання гуртових цін на картоплю на 25,5 відсотка роздрібні підстрибнули до 40,1.

До цього варто додати, що інфляційне прискорення навесні забезпечили девальвація гривні, яка активізувалася в останні дні місяця, і пов’язане з ним подорожчання імпортних товарів (передусім — пального, хоча в собівартості хліба паливна складова не менша, ніж зернова).

Промовиста деталь: усі прогнози експертів базуються на тому, що агресія Російської Федерації має вщухнути.

Загазованість квітня

Власне, таку думку я розділяю також, попри нагнітання силового протистояння у східних містах країни, яке має, окрім політичного, на мій погляд, очевидний економічний підтекст — зірвати попередні домовленості української влади з іноземними інвесторами щодо розробки і видобутку сланцевого газу на Юзівській площі. Загазованість інформаційного простору у квітні була вражаючою. Нагадаю, місяць розпочався із заяви Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка про відмову від імпорту російського газу за 485 доларів США (тисяча кубометрів), а закінчився — передарбітражною вимогою до «Газпрому». За словами Арсенія Яценюка, якщо російська компанія дасть позитивну відповідь на продовження ціни (у 268 доларів США за тисячу кубометрів. — Авт.), то Україна невідкладно погасить борг у розмірі 2,2 мільярда доларів США від попереднього уряду. А ні — то Україна оскаржить несправедливі ціни від російського монополіста в Стокгольмському арбітражному суді.

З огляду на перспективи виграти цю тяжбу, курс — на інтенсифікацію власного видобутку газу (видобуток природного газу в першому кварталі збільшився на 4,6 відсотка проти січня-березня минулого року) і на відновлення у квітні реверсних постачань газу з Європи через Словаччину, ця пересторога — не порожній звук.

Авжеж, 8 мільярдів кубометрів газу на рік зі Словаччини — це не зовсім те, що хотіли українські переговорники. Але, по-перше, це вже свого роду реверсне «вікно з Європи», де пропонуватимуть газ Польща, Угорщина і вже італійська газова компанія «Ені». По-друге, технологічно сумарні обсяги поставленого газу через Польщу, Угорщину і Словаччину можуть сягнути приблизно 20 мільярдів кубометрів на рік. По-третє, вартість європейського газу буде дешевша за «газпромівський» на 100 і більше доларів США на кожній тисячі кубометрів. По-четверте, ані Єврокомісія, ані Словаччина не відкидали український варіант щодо поставок через незавантажений газогін, отже, в майбутньому він може буди Європі до вподоби.

Треба всього-на-всього — рішуче припинити імпортований до нас «бєспрєдєл». Бо в квітні вже почали сприймати як належне псування нафтогону біля Слов’янська або крадіжку п’яти інкасаторських машин у Горлівці.

Експертна оцінка

Старший аналітик з економічних питань Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь:

 

«Стан економіки вже позначився на споживчих цінах, спровокувавши їх зростання. Це не остаточний рівень, буде подорожчання і в подальшому, ми отримаємо зростання цін грудень до грудня на рівні 15,8 відсотка». 

Мал.  Георгія МАЙОРЕНКА.