Старовинні дерев’яні церкви Прикарпаття, хоч і мають статус пам’яток сакральної архітектури, нерідко потерпають від самоуправства парафіян і втрачають свою унікальність. Деякі релігійні громади начебто з найблагородніших почуттів намагаються надати їм сучасного респектабельного вигляду — оббивають дерев’яні церкви пластиком чи бляхою. Або ж поряд з храмами, які видаються їм занадто скромними, споруджують нові цегляні.
Внутрішня оздоба церкви теж не всіх задовольняє. Тож парафіяни нерідко знаходять «художників», які за гроші готові замалювати старий іконостас чи давню ікону і заліпити їх фольгою або ще якоюсь дешевою «позолотою». Щоб блищало.
Процес набув такого розмаху, що члени колегії обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури виступили зі зверненням до представників влади і духовенства краю стати на захист дерев’яних церков, які збереглися на Прикарпатті. Тим більше, що деякі з них, зокрема хрещаті п’ятизрубні церкви, на сусідніх територіях можна побачити дуже рідко.
Для зупинення руйнації дерев’яних пам’яток краєзнавці, історики, архітектори пропонують створити спеціальну комісію, яка розглядала б і затверджувала проекти нового церковного будівництва, ремонтно-реставраційних робіт культових споруд, предметів церковного вжитку тощо. Охоронці пам’яток також підтримують ідею Української Автокефальної Православної Церкви створити на території області музей сакральної архітектури і мистецтва та звезти на його територію просто неба всі дерев’яні храми, незалежно від їхньої конфесійної приналежності.
