Із рішення Конституційного Суду України від 7 квітня 2004 року №9-рп/2004 у справі за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту «а» пункту 2 статті 5, статті 8, абзаців першого, другого пункту 2 статті 23 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», указів Президента України «Про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю» та «Про підвищення ефективності діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю» (справа про Координаційний комітет) Конституційний Суд України розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту «а» пункту 2 статті 5, статті 8 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30 червня 1993 року №3341-ХІІ, абзаців першого, другого пункту 2 статті 23 цього Закону щодо заслуховування Верховною Радою України доповідей Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, Указу Президента України «Про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю» від 26 листопада 1993 року № 561 (зі змінами, внесеними згідно з указами Президента України від 1 листопада 1994 року № 654, від 31 січня 1996 року № 102, від 13 травня 2003 року № 402) та Указу Президента України «Про підвищення ефективності діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю» від 13 травня 2003 року № 402 (зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України від 24 жовтня 2003 року № 1210).
Заслухавши суддю-доповідача Вознюка В. Д., пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України, зокрема, встановив:
Суб’єкт права на конституційне подання — 56 народних депутатів України — звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпункту «а» пункту 2 статті 5, статті 8 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» (далі — Закон), положення абзаців першого, другого пункту 2 статті 23 Закону щодо заслуховування Верховною Радою України доповідей Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю, Указу Президента України «Про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю» (далі — Указ від 26 листопада 1993 року № 561), Указу Президента України «Про підвищення ефективності діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю» (далі —Указ від 13 травня 2003 року № 402).
Неконституційність вказаних норм Закону суб’єкт права на конституційне подання обгрунтовує тим, що вони суперечать статтям 85, 106, 116 Конституції України, а названі укази Президента України, в тому числі Положення про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, затверджене Указом від 13 травня 2003 року № 402, не відповідають статтям 6, 19, 106, 116 Конституції України.
Вирішуючи питання про конституційність зазначених у конституційному поданні норм Закону, Конституційний Суд України виходить з такого.
У Законі до системи державних органів, які спеціально створені для боротьби з організованою злочинністю, віднесено, зокрема, Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президенті України (підпункт «а» пункту 2 статті 5), що здійснює координацію діяльності всіх державних органів, на які Законом покладено обов’язки здійснювати цю боротьбу (пункт 1 статті 8). Положення про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю згідно з пунктом 1 статті 8 Закону затверджується Верховною Радою України. Вказана стаття Закону визначає склад, функцію, компетенцію, обов’язковість рішень Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, а також передбачає створення при Координаційному комітеті міжвідомчого центру з проблем боротьби з організованою злочинністю.
За Конституцією України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, органи якої здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (стаття 6).
Всі органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України). Повноваження Верховної Ради України, як і повноваження Президента України, визначаються Конституцією України (статті 85, 106).
Президент України є главою держави і виступає від її імені, є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина (стаття 102 Конституції України), забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави (пункт 1 частини першої статті 106 Конституції України). Для здійснення своїх конституційних повноважень Президент України може створювати консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби (пункт 28 частини першої статті 106 Конституції України). Завданням таких органів є сприяння Президентові України в реалізації його конституційних повноважень.
Верховна Рада України згідно з Конституцією України не наділена повноваженнями створювати при Президентові України будь-які органи, це є виключною компетенцією Президента України.
Аналіз зазначених норм Конституції України дає підстави для висновку, що положення підпункту «а» пункту 2 статті 5 Закону, яким передбачено створення Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України як державного органу із спеціальним статусом, є неконституційним, тому що суперечить статтям 19, 85 Конституції України. Оскільки визнається неконституційним створення такого державного органу при Президентові України, то відповідно визнаються неконституційними повністю положення статті 8 та положення про те, що Верховна Рада України заслуховує «доповіді Координаційного комітету по боротьбі з організованою злочинністю», яке міститься в абзацах першому, другому пункту 2 статті 23 Закону.
У період розгляду справи на пленарному засіданні Конституційного Суду України Президент України видав Указ «Про заходи щодо дальшого вдосконалення діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України» від 24 березня 2004 року № 362, згідно з яким до Указу від 13 травня 2003 року № 402 внесено зміни і доповнення, а Положення про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України викладено в новій редакції. У зв’язку з цим деякі положення Указу від 13 травня 2003 року № 402 у попередній редакції, в тому числі й оспорювані народними депутатами України, втратили чинність.
Укази Президента України, конституційність яких оспорюється в конституційному поданні, взаємопов’язані з Указом Президента України від 24 березня 2004 року № 362.
Оскільки наведені народними депутатами України обгрунтування не відповідають правовій ситуації, що склалася після внесення змін і доповнень до Указу від 13 травня 2003 року № 402, Конституційний Суд України вважає, що конституційне провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України «Про Конституційний Суд України». Проте це не виключає можливості звернення до Конституційного Суду України з іншим конституційним поданням щодо конституційності зазначених указів Президента України.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституції України, пунктами 2, 3 статті 45, статтями 51, 61, 63, 65, 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», § 51 Регламенту Конституційного Суду України, Конституційний Суд України вирішив:
1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпункту «а» пункту 2 статті 5, статті 8 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30 червня 1993 року № 3341-ХІІ, а також положення абзаців першого, другого пункту 2 статті 23 цього Закону щодо заслуховування Верховною Радою України доповідей Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю.
2. Припинити провадження у справі про неконституційність Указу Президента України «Про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю» від 26 листопада 1993 року № 561 та Указу Президента України «Про підвищення ефективності діяльності Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю» від 13 травня 2003 року № 402.
3. Положення Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
4. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.