Пенсіонери — найдовірливіша категорія громадян. Помітив цю особливість і вісімнадцятирічний Сергій. Після смерті батька родина з трьох осіб жила тяжко. 100 гривень зарплати підсобного робітника не влаштовували молодика. Ідею, як заробити, підказали детективні романи. Одного разу Сергій прочитав про якогось героя, котрий, увійшовши в довіру до людей похилого віку, брав у них невеликі суми і використовував на свої потреби.
Відрекомендувавшись депутатом міської ради, Сергій пропонував пенсіонерам знижки на харчі, побутову техніку, медикаменти, виконання ремонтних робіт. В рахунок майбутніх послуг він брав зі своїх клієнтів передоплату. Комбінаторові потрібні були якісь документи. Невдовзі трапилася нагода. Якось, розбираючи макулатуру, Сергій знайшов невикористані бланки пенсійних справ, незаповнені посвідчення, візитки керівників, підприємців і навіть круглу печатку.
Першим його клієнтом була жінка похилого віку. Вона попросила «депутата» засклити балкон. Сергій записав жінці свої години прийому і телефонний номер, узяв 15 гривень і пообіцяв повернутися з подарунками і робітниками.
Наступний «депутатський вихід у народ» Сергій здійснив через місяць. Господар квартири, розраховуючи на 50 відсотків знижки на замовлені продукти харчування, без сумнівів розстався з 51 гривнею. Гарантом слугувало отримане посвідчення, на якому «депутат» власноручно написав прізвище пенсіонера і поставив печатку.
Була ще старенька бабуся, якій він пообіцяв встановити телефон лише за 10 гривень. Потім траплялися довірливі літні люди. Багато Сергій не брав. Найбільший «улов» становив 75 гривень. Ошукані одержували документи і папірець із номером телефону та годинами прийому «народного обранця». Цей вигаданий телефон і став причиною звернення людей до правоохоронних органів Алчевська. Дільничному інспекторові і сищикам знадобилося кілька днів, щоб знайти «депутата».
Луганськ.
