Спочатку — про себе. Перше і найголовніше — в мене дуже гарна сім’я. Батьки мене люблять и роблять усе, щоб моє дитинство було справді щасливим. Вони цікавляться моїми справами, знають усіх моїх друзів і вчителів, піклуються про моє здоров’я, привчають до порядку, вчать господарювати. Я пишаюся ними і хочу, щоб вони були задоволені мною. Батьки гарно працюють — я старанно навчаюсь. І одноліткам допомагаю у навчанні. Багато читаю, пишу оповідання про природу і тварин.
Школа у нас чудова, є комп’ютерний клас. Учні — різні: є і «крутьки-вертьки», є і старанні. У нашому місті діє молодіжний парламент, а це означає, що нам довіряють самим вирішувати питання, які нас стосуються та хвилюють.
На жаль, не в усіх дітей все так добре, як у мене. Батьки деяких з моїх однолітків пиячать і зовсім не цікавляться своїми дітьми. І ми разом із учителями збираємо для них одяг та взуття, щоб вони могли відвідувати школу. З такими «батьками» треба щось робити, але що? Мені дуже шкода їх, але чим допомогти — не знаю. Є в нашому місті й наркомани, серед яких багато підлітків і дітей. Хай Верховна Рада придумає щось таке, щоб діти більше не потрапляли в цю біду.
А ми — діти — маємо стати освіченими громадянами нашої держави, повинні берегти природу та підтримувати лад не лише у власних будинках, а й у місті, де живемо. Треба з повагою і добротою ставитися до інших, якщо хочемо, щоб нас теж поважали.
Настя КОВАЛЬ, 12 років.
Хмільник
Вінницької області.
