У Львівському Національному університеті імені Франка, а трохи згодом — у Києво-Могилянці, Юрій Винничук презентував свою нову книгу «Мальва Ланда» (видано літагенцією «Піраміда»). Винничукові лиш 50 років, але його твори вже входять до шкільних програм і при тому молодь не розлюбила його читати! Винничука перекладали чехи, хорвати, серби, німці, французи, англійці, американці, аргентинці. Він універсальний: поет, прозаїк, історик, журналіст.
Роман «Мальва Ланда» вже привернув увагу критиків. Прототипом головного героя Бумблякевича, як каже сам автор, є Швейк. Образ Мальви Ланди створено Юрком Винничуком та покійним Грицьком Чубаєм — колись вони видавали вірші під іменем Мальва Ланда. До речі, щодо цього вже є непорозуміння. Дехто стверджує, ніби така поетеса справді існувала і що це глум над її іменем! Автор вважає, що Мальва Ланда — не що інше, як гарна мрія, пошукам якої ми віддаємо роки свого життя.
Роман привертає увагу характерними постмодерністськими особливостями, закрученим сюжетом. Винничук виявляє нестримний потік фантазії, дехто з критиків навіть вважає цей роман найбільшим здобутком української прози останніх десятиліть. Окрім фантастики, еротики й чорного гумору у романі чимало слушних і тверезих думок про українські реалії. Приміром, один із героїв каже Бумблякевичу: «Деколи я маю таке враження, що більша частина нашої літератури — суцільне сюсюкання і загравання з народом. І народ поволі дитиніє. Йому починає здаватися, що й справді уся його приваба — це дитяча безпосередність, лагідність, пісенність. Я не знаю більш збабілого народу, ніж наш».
Ну, звісно, ці слова сказано не про нас, а про фантастичну країну, де відбувається дія роману. Винничук визнає, що писання фантастики — втеча від реальності, але, додам від себе, наша реальність варта того, щоб від неї утекти, хоча б у фантастику!
Львів.
